Читать «Пригоди в оргазмотроні» онлайн - страница 32

* * *

У першій статті-спробі психоаналізу, опублікованій Райхом, «Випадок порушення заборони інцесту у пубертатному віці» (1920), він описував пацієнта з депресією, «добре освіченого, здібного юнака, що проживав свій третій десяток», і який, як і автор, був студентом. Пацієнт страждав від травматичного комплексу неповноцінності і в компанії інших людей почувався так, «мов ковтнув язика»: переживав, що скаже щось дурнувате й тому уникав контактів із однолітками. Притаманна йому меланхолія змушувала навіть з мухи робити слона. Після місяця щоденного лікування пацієнт розказав Райху про свої близькі стосунки зі своєю матір’ю, яку в ранньому віці намагався захистити від нападів насильства й ревнощів свого батька. Здавалося, писав Райх, що під час цих сеансів вони з пацієнтом немов кружляли навколо якихось спогадів, які неможливо було описати. Все ж, на подив недосвідченого аналітика, студент загадково перервав курси терапії, не дочекавшись хоч якихось результатів.

Через два тижні колишній пацієнт Райха вислав йому довгого листа, в якому пояснював психологічну травму, що була надто болісною, щоб її обговорювати. Після довгого абзацу, в якому той рясно вихваляв красу своєї матері, так наче наперед шукав виправдання її діям, що описуватимуться далі, молодий студент писав про інтрижки, свідком яких він став у віці дванадцяти років, коли його матір кохалася з його репетитором:

«Я не до кінця впевнений, як саме між ними зав’язалася інтрига, бо ж нічого не помітив. Спершу я став свідком ситуації і почав слідкувати за розвитком подій, й одного полудня, коли батько спали, я бачив, як моя мати йшла до кімнати репетитора. Тоді мною керували відчуття еротичної допитливості й частково страху (страху, що батько могли прокинутися — далі я не роздумував)…

Невдовзі після Різдва батько поїхали на три тижні. Під час тих днів я пережив найстрашніші та найогидніші відчуття, які тільки можна уявити — вони глибоко й надовго вкоренилися у моїх думках та емоціях.

Вже першої ночі (я не змикав очей від захоплення) я чув, як мама встала і — навіть зараз та відраза душить мене — навшпиньки пройшла через нашу спальню у своїй нічній сорочці. Я чув, як двері до його кімнати відчинилися, а от звуку того, як вони зачиняються, так і не діждався. Все відбувалося тихо. Я вистрибнув з ліжка й простежив за нею, завмираючи, зуби стукали від холоду, страху й жаху. Повільно я подався до його дверей. Вони були нещільно причинені. Я стояв там і слухав. Ох, страхітливі спогади, що тягнуть кожен спогад про мою матір у багно, що обкладають моє уявлення про неї гноєм і брудом! До деталей слід вдаватися?

Я чув, як вони цілувалися, шепотіли, і те жахливе скрипіння ліжка, на котрому лежала моя мати».