Читать «Пригоди в оргазмотроні» онлайн - страница 11
Крістофер Тернер
Фрейд, очевидно, захоплений молодечою допитливістю Райха, оглядав вміст своїх книжкових шаф, які поповнювали його кабінет археологічних цікавинок ще однією колекцією — снів, жартів, помилок та збочень — у шкіряних палітурках. Передаючи йому спеціальні видання своїх есе «Підсвідоме», «Мінливість інстинктів», «Тлумачення сновидінь» та «Психопатологія повсякденного життя», Фрейд зробив так, що в Райха вже від манірності, з якою Фрейд подав свою руку, всередині усе переверталося. «Мене охопив трепет, і я пішов звідти, відчуваючи вдоволення та дружність, — писав він, згадуючи цю зустріч 33 роки потому. — Це була точка відліку чотирнадцятьох років невтомної праці в і задля сфери психоаналізу».
Фрейд, зі свого боку, одразу ж захопився своїм ставним, видатним та «прихильним учнем», і Райх сам визнавав таку класифікацію самого себе. «Є люди, що подобаються одразу, просто одразу, — казав Райх. — Я знав, що сподобався Фрейдові». Того ж року Фрейд уже почав направляти пацієнтів до Райха, якому було лише 22 і який ще не почав власної аналітичної практики разом з Ізидором Задгером (умови, що перед тим, як почати аналізувати, аналітика й самого повинні були проаналізувати, не існувало до 1926 року). Наступного жовтня, Райх, нервуючи, виступить із доповіддю про Ібсенівського «Пера Ґюнта» перед Віденським товариством психоаналітиків й уже формально буде прийнятий Фрейдом як наймолодший його член. Усе ж ступінь з медицини він ще не захистив і дипломованим доктором стане лише через два роки — 1922-го.
Райхові судилася доля одного із найпрославленіших представників другого покоління психоаналітиків. Психоаналітик Мартін Ґротьян описував Райха у своїх мемуарах як «Прометея молодшого покоління», який «зніс вогонь богів аналізу простим людям». На початку 1920-х Пауль Федерн — другий після Задгера аналітик Райха, назвав його найкращим з-поміж молодих психіатрів діагностом — в очах багатьох він був очевидним спадкоємцем Фрейда. Одна персона, що знала обох, пізніше опише Райха як «Фрейдового фаворита». Анна Фрейд розповідала, що її батько називав його «найсвітлішою головою» в Асоціації психоаналітиків, і жив той та й приймальню свою мав на тій-таки
* * *
Райх приїхав до Відня, колиски психоаналізу, в кінці серпня 1918 року. Йому був 21 рік і, хоча Перша світова не збиралася спинятися до листопада того ж року, його відпустили з війська аж на три місяці. Лейтенант армії, який три останні роки свого життя провів в окопах на італійському фронті, Райх та сорок військових під його командуванням жили в тісному окопі, розрахованому хіба що на половину з них. За 500 метрів від лінії розмежування з ворогом, по коліна в болоті, у глухому куті окопної війни, вони сліпо виконували накази вищого командування. Бувало й таке, що доводилося тиждень перебиватися без провізії, коли ж італійці, які намагалися прорватися крізь їхні позиції, аби захопити порт у місті Трісст, безперервно й рясно посипали їх обстрілами із крупнокаліберної артилерії.
