Читать «Правда про справу Гаррі Квеберта» онлайн - страница 313
Жоель Діккер
— Хтозна, Гаррі. Гадаєте, мені колись пощастить?
— Що саме?
— Написати книжку.
— Я впевнений у цьому.
*
Він пильно глянув на мене і всміхнувся.
— Маркусе, незабаром вам виповниться тридцять один рік. І, бачте, вам поталанило: ви стали чудовою, чудовою людиною. Стати
Він одягнув куртку і зав’язав шарф.
— Куди ви, Гаррі?
— Тепер мені треба йти.
— Не йдіть! Залиштеся!
— Не можу…
— Залиштеся, Гаррі! Побудьте зі мною ще трохи!
— Не можу.
— Я не можу вас утратити!
— Бувайте, Маркусе. Зустріч із вами була найчудовішою зустріччю в моєму житті.
— Куди ви?
— Мені треба десь чекати Нолу.
Він ще раз міцно обняв мене.
— Знайдіть кохання, Маркусе. Кохання надає сенсу нашому життю. Коли кохаєш, стаєш дужчий! Вищий. Ідеш далі.
— Гаррі, не покидайте мене!
— Бувайте, Маркусе.
Він пішов. Двері лишив відчинені, і я довго їх не зачиняв. Адже того разу востаннє бачив мого друга і вчителя Гаррі Квеберта.
— Готові, Маркусе? За три хвилини вихід на ринг.
— Гаррі, я боюся.
— Я й не сумнівався в цьому. Тим краще, бо як не боїшся, то й не переможеш. Пам’ятайте, боксувати — це як писати книжку… Не забули? Перший розділ, другий…
— Ага. Раз — ударив. Два — поклав на місці…
— Чудово, чемпіоне. Готові? Бачите, ми у фіналі чемпіонату, Маркусе! Ми вийшли у фінал! Подумати лишень, геть недавно ви билися тільки з боксерською грушею, а зараз — у фіналі чемпіонату! Чуєте, диктор каже: «Маркус Ґольдман, тренер — Гаррі Квеберт, Берроузький університет». Це ми. Гайда!
— Зачекайте, Гаррі.
— Що?
— У мене для вас є подарунок.
— Подарунок? Ви певні, що зараз вдала мить для подарунка?
— Цілком певен. Я хочу, щоб ви отримали його до поєдинку. Він у мене в торбі, візьміть. Не можу вручити його сам, бо я в рукавичках.
— Диск?
— Авжеж, це збірка! Я зібрав вашу тридцять одну пораду, все найважливіше. Про бокс, про життя, про книжки.
— Дякую, Маркусе. Я дуже зворушений. Готові до бою?
— Ще й як!
— Вперед.
— Зачекайте, у мене ще одне запитання…
— Маркусе, пора!
— Але ж це важливо! Я ще раз переслухав ваші записи, але відповіді не знайшов.
— Добре, запитуйте. Я слухаю.
— Гаррі, як дізнатися, що книжка закінчилася?
— Книжки — це як життя, Маркусе. Насправді вони ніколи не закінчуються.
Епілог