Читать «Правда про справу Гаррі Квеберта» онлайн - страница 230
Жоель Діккер
Того ж дня, по обіді, ми вирушили до Монберрі, у маленький мотель, де оселився Пратт. То була одноповерхова будівля з десятком вишикуваних рядком номерів і місцем для паркування перед кожними дверима. Мотель видавався безлюдним, автомобілів було тільки два: один із них — перед Праттовим номером, либонь, його власний. Ґегаловуд постукав у двері. Відповіді не було. Він загупав дужче, з тим-таки успіхом. Проходила покоївка, і Ґегаловуд попросив її відчинити двері загальним ключем.
— Це неможливо, — мовила вона.
— Як це —
— Сьогодні я вже декілька разів приходила, щоб прибрати у номері, — пояснила жінка. — Гадала, може, клієнт вийшов, а я не бачила, та в нього ключ стирчить у шпарині, зсередини. Відчинити неможливо. Отже, він тут. Хіба що вийшов, і двері захряснулися разом із ключем, таке буває, коли клієнт поспішає. Але його авто на місці.
Ґегаловуд спохмурнів. Він гупав у двері, вимагаючи негайно відчинити. Пробував зазирнути у вікно, та через штори нічого не було видно. Тоді вирішив висадити двері. Після третього удару ногою замок вилетів.
Колишній начальник поліції Пратт лежав у калюжі крові.
У вівторок, 22 липня 2008 року, довелося й містечкові Монберрі пережити переполох, що охопив Аврору декілька тижнів тому, коли виявили тіло Ноли Келлерґан. Поліційні патрулі з усього округу з’іжджалися до мотелю неподалік від промзони. Пліткували, що вбили колишнього начальника аврорівської поліції.
Сержант Ґегаловуд незворушно стояв біля дверей номера. Декілька експертів працювали на місці злочину, і він не втручався, лише спостерігав. Я питав себе, що відбувається зараз у нього в голові. Раптом він обернувся, помітив, що я стежу за ним, сидячи на капоті поліційного авто, і, мов розлючений бугай, посунув на мене.
— Якого дідька ви тут робите зі своїм плеєром, письменнику?
— Надиктовую епізод для книжки.
— А ви знаєте, що сидите на капоті поліційного автомобіля?
*
— Якого дідька ви тут робите зі своїм плеєром, письменнику?
— Надиктовую епізод для книжки.
— А ви знаєте, що сидите на капоті поліційного автомобіля?
— Ох, перепрошую, сержанте. Які новини?
— Негайно вимкніть плеєр.
Я скорився.
— За попередніми результатами слідства, Праттові завдали ударів по голові, — сказав Ґегаловуд. — Один або кілька. Важким предметом.
— Як Нолі?
— Десь так. Смерть настала понад дванадцять годин тому. Простіше кажучи, сьогодні вночі. Думаю, він знав убивцю. Певне, відчинив йому, може, й чекав на нього. Вдарили його по потилиці, тобто він, мабуть, обернувся спиною, вочевидь не остерігався, й гість, скориставшись цим, завдав смертельного удару. Знаряддя вбивства ми не знайшли. Напевне, вбивця забрав його з собою. Якась арматура чи щось таке. Це означає, що ми маємо не сварку, що переросла у бійку, а навмисне вбивство. Хтось прийшов сюди, щоб убити Пратта.
