Читать «Правда про справу Гаррі Квеберта» онлайн - страница 221

— Тобто Нола Келлерґан справді приїздила сюди позувати вам?

— Так. Але не мені.

— Не вам? А кому ж?

— Лютерові Калебу.

— Лютерові? Нащо?

— Задля його задоволення.

Сцена, про яку далі розповів Стерн, відбулася одного вечора в липні 1975 року. Стерн не пам’ятав точної дати, та сталося це наприкінці місяця. Зіставляючи дати, я з’ясував, що це було перед самісінькою мандрівкою на Мартас-Віньярд.

Конкорд. Кінець липня 1975 року

Пізнього вечора, коли в домі були тільки Стерн і Лютер, які грали на терасі в шахи, у двері раптом подзвонили. Вони здивувалися, хто може завітати о такій пізній порі. Лютер пішов одчиняти і повернувся на терасу в товаристві гарненької білявої дівчини з червоними від сліз очима. Це була Нола.

— Доброго вечора, пане Стерне, — ніяково привіталася вона. — Перепрошую, що прийшла без попередження. Мене звати Нола Келлерґан, я дочка священика з Аврори.

— З Аврори? Ти приїхала сюди з Аврори? — запитав він. — Як же ти дісталася?

— Автостопом, пане Стерне. Мені неодмінно треба з вами поговорити.

— Ми знайомі?

— Ні. Але маю до вас прохання величезної ваги.

Стерн окинув поглядом маленьку юну жінку з променистими смутними очима, яка з’явилася до нього пізнього вечора з «проханням величезної ваги». Він посадив її у зручний фотель, а Калеб приніс лимонаду та печива.

— Слухаю тебе, — сказав Стерн, коли дівчина одним духом випила лимонад; сцена починала його розважати. — З чим же таким важливим ти хочеш до мене звернутися?

— Ще раз перепрошую, пане Стерне, що турбую вас о такій порі. Але в мене склалися надзвичайні обставини. Благаю вас, нікому не кажіть. Я прийшла, щоб… Щоб попросити вас узяти мене на роботу.

— Взяти на роботу? Ким?

— Ким хочете. Я робитиму будь-що.

— Тебе? На роботу? — Стерн нічого не міг уторопати. — А нащо? Тобі потрібні гроші, дитино?

— За це я хочу, щоб ви дозволили Гаррі Квебертові лишитися в Гусячій бухті.

— Гаррі Квеберт покидає Гусячу бухту?

— У нього нема коштів, щоб залишатися там. Він уже зв’язався з агенцією, що здає дім. Він не може заплатити за серпень. Та йому треба лишитися! У нього книжка! Він щойно почав її писати, і я відчуваю, що це буде неймовірна річ! Якщо він поїде, то ніколи її не допише! І його кар’єрі — кінець! Крім того, є ще й ми! Я кохаю його, пане Стерне. Кохаю так, як ніколи нікого не покохаю! Знаю, вам це може здатися смішним, адже мені лише п’ятнадцять років і я нічого не тямлю в житті. Може, я нічого й не тямлю, пане Стерне, та я знаю своє серце! Без Гаррі я ніщо.

Вона благально склала долоні, й Стерн запитав:

— Що ж ти хочеш від мене?

— У мене немає грошей. А то б я заплатила за оренду, щоб Гаррі міг лишитися. Та ви можете найняти мене! Я служитиму у вас і буду працювати стільки, скільки треба, щоб вистачало на оплату оренди ще кілька місяців.

— У мене достатньо прислуги.

— Я можу робити все, що ви захочете. Все! Або дозвольте мені платити за оренду потроху: я вже маю сто двадцять доларів! — вона дістала з кишені банкноти. — Це всі мої заощадження! По суботах я працюю в «Кларксі», і працюватиму доти, аж доки все вам сплачу!