Читать «Правда про справу Гаррі Квеберта» онлайн - страница 182

Неділя, 31 серпня 1975 року

Над містом вперіщила холодна злива, з океану насувалася густа імла. О п’ятій годині ранку біля дому Дебори Купер начальник поліції Пратт і капітан Родік, заховавшись під нашвидкуруч напнутим наметом, давали вказівки першим групам полісменів і добровольців. На карті ліс розподілили на сектори, кожен закріпили за окремою групою. Вранці очікували кінологів і лісників: це дозволило б розширити простір пошуків. Від гелікоптера поки що довелося відмовитися через кепську погоду.

О сьомій ранку у восьмому номері мотелю «Морський берег» ураз прокинувся Гаррі, він заснув одягнений. Радіо знай говорило, саме передавали новини. Всі поліційні сили підняли по тривозі в районі Аврори після зникнення напередодні ввечері, о 19 годині, п'ятнадцятирічної Ноли Келлерґан. Поліція шукає всіх, хто має про дівчинку бодай якусь інформацію… Під час зникнення Нола Келлерґан була вбрана у червону сукню.

Нола! Вони заснули — і не виїхали. Він схопився з ліжка і гукнув її. На мить йому здалося, що вона в номері, з ним. Потім згадав, що вона не прийшла. Чому вона покинула його? Чому її нема? По радіо казали, що вона зникла, отже, втекла з дому, як і домовлялися. Але чому без нього? Щось їй завадило? Може, вона заховалася в Гусячій бухті? Втеча оберталася катастрофою.

Ще не усвідомивши всієї серйозності ситуації, він викинув квіти і швиденько покинув номер, навіть не встигнувши зачесатися і наново зав’язати краватку. Повантажив речі в авто і мерщій подався до Гусячої бухти. Не проїхавши і двох миль, побачив чималу поліційну заставу. Ґаррет Пратт, із карабіном у руках, керував операцією. Всі були геть на нервах. Пратт упізнав автівку Гаррі серед шереги автомобілів і підійшов.

— Пане Пратте, я щойно почув по радіо про Нолу, — сказав Гаррі, опустивши скло. — Що сталося?

— Кепські справи, ох, кепські… — відказав поліцай.

— То що ж сталося?

— Ніхто не знає: вона пішла з дому і зникла. Її бачили вчора неподалік від Сайд-Крік-лейну, і відтоді про неї нічого не чути. Весь район оточено, ліс прочісують.

Серце Гаррі зупинилося. Сайд-Крік-лейн по дорозі до мотелю. Може, вона йшла до нього, впала і покалічилася? Або її помітили на Сайд-Крік-лейні, вона злякалася, що поліція прийде в мотель і застане їх разом? То де ж вона заховалася?

Пратт помітив, що Гаррі розпатланий, а в багажнику валізи.

— Мандрували десь? — запитав він.

Гаррі подумав собі, що треба діяти згідно з легендою, що вони вигадали разом із Нолою.

— У Бостоні був. З приводу книжки.

— У Бостоні? — здивувався Пратт. — Тож прямуєте з півночі…

— Авжеж, — пробурмотів Гаррі. — Заскочив до Конкорда.

Пратт недовірливо зиркнув на нього. Гаррі сидів за кермом чорного «шевроле монте-карло». Полісмен звелів йому вимкнути двигун.

— Якісь проблеми? — запитав Гаррі.

— Ми шукаємо таке ж, як у вас, авто. Воно може бути причетне до цієї справи.

— «Монте-карло»?

— Так.

Два полісмени обнишпорили автомобіль. Не знайшли нічого підозрілого, і Пратт дозволив Гаррі їхати. Лише сказав мимохідь: «Попрошу вас не виїздити за межі округу. Просто засторога, не більше». По радіо весь час передавали прикмети Ноли: