Читать «Правда про справу Гаррі Квеберта» онлайн - страница 123

— Я лише запитав. Ви знаєте чоловіка на ім’я Елайджа Стерн?

— Авжеж, — відказала вона, мовби йшлося про щось цілком звичне. І докинула: — Він був власником перед Гаррі.

— Власником чого?

— Будинку, звісно ж, Гусячої бухти. Дім належав Елайджі Стернові, раніше він туди регулярно навідувався. Здається, то був родовий маєток. Колись Елайджу можна було частенько зустріти в Аврорі. Потім він успадкував батькову справу, йому стало ніколи, і він почав здавати Гусячу бухту в оренду, і врешті продав дім Гаррі.

Я не вірив своїм вухам.

— Гусяча бухта належала Елайджі Стерну?

— А певно. Що з вами, нью-йоркський парубче? Ви геть пополотніли…

*

У понеділок, 30 червня 2008 року, о десятій тридцять ранку, в Нью-Йорку на п’ятдесят першому поверсі хмарочоса видавництва «Шмід і Гансон» на Лессінґтон-авеню Рой Барнаскі розпочав щотижневу нараду зі своєю секретаркою Маризою.

— Маркус Ґольдман сьогодні мав надіслати вам рукопис, — нагадала Мариза.

— Гадаю, ви нічогісінько не отримали…

— Нічогісінько, пане Барнаскі.

— Я так і думав, розмовляв з ним у суботу. Ото вже впертюх. Усе марно.

— Що мені робити?

— Сповістіть про це Річардсона. Скажіть, що ми подаємо позов у суд.

Цієї миті в двері постукали: Маризина помічниця дозволила собі урвати нараду. В руках у неї був аркуш паперу.

— Я знаю, що у вас нарада, пане Барнаскі, — сказала вона, — та вам допіру надійшов мейл і, здається, дуже важливий.

— Від кого це? — роздратовано спитав Барнаскі.

— Від Маркуса Ґольдмана.

— Від Ґольдмана? Дайте сюди негайно!

Від:

Дата: понеділок, 30 червня 2008 року, 10:24

Дорогий Рою!

Ця книжка — не казна-що, написане з метою привабити публіку, користуючись загальним ажіотажем.

Ця книжка — не тому, що її вимагаєте ви.

Ця книжка — не для того, щоб порятувати мою шкуру.

Ця книжка — бо я письменник. Ця книжка розповідає про реальні речі. Ця книжка — про людину, якій я зобов'язаний геть усім.

У додатку ви знайдете її перші сторінки.

Якщо вам сподобається, зателефонуйте.

Якщо не сподобається, зв'яжіться з Річардсоном, і до зустрічі в суді.

Вдалої наради з Маризою, переказуйте їй моє дружнє вітання.

Маркус Ґольдман

— Ви вже роздрукували текст із додатка?

— Ні, пане Барнаскі.

— Ідіть і негайно роздрукуйте!

— Так, пане Барнаскі.

Маркує Ґольдман

СПРАВА ГАРРІ КВЕБЕРТА

(робоча назва)

Навесні 2008 року, десь за рік по тому, як я став новою зіркою американської літератури, відбулася подія, що я вирішив поховати її в глибинах пам'яті: з'ясувалося, мій університетський викладач, шістдесятисемирічний Гаррі Квеберт, один із найвідоміших письменників Америки, у тридцять чотири роки мав любовний зв'язок із п'ятнадцятирічним дівчам. То було влітку 1975-го.

Я зробив це відкриття в березні, коли гостював у нього в Аврорі, штат Нью-Гемпшир. Переглядаючи його бібліотеку, натрапив на лист і декілька світлин. Тоді мені й на думку не спало, що я стою на порозі одного з найбільших скандалів 2008 року.

[…]

На слід Елайджі Стерна мене навела колишня Нолина однокласниця на ім'я Ненсі Геттевей, яка й досі мешкає в Аврорі. Того літа Нола зізналася їй про любовний зв'язок із підприємцем з Конкорда Елайджею Стерном. Він посилав по неї до Аврори свого водія, Лютера Калеба, який привозив дівчину до нього.

Ніякої інформації про Лютера Калеба в мене нема. Що ж до Стерна, то сержант Ґегаловуд поки що відмовляється викликати його на допит. Він вважає, що на цьому етапі залучати Стерна до розслідування нема ніяких підстав. Тому я збираюся сам заявитися до нього з візитом. В інтернеті я з'ясував, що він навчався в Гарварді й досі — член товариств випускників університету. Палко захоплюється мистецтвом, знаний меценат. Як видно, порядний чоловік.

Особливо дивний збіг: Гусяча бухта, маєток, де мешкає Гаррі, раніше належала йому.