Читать «Правда про справу Гаррі Квеберта» онлайн - страница 109

Коли зі світлинами покінчили, Тамара звеліла чоловікові наповнити келихи шампанським і зважилася нарешті заговорити про прийняття, яке хотіла влаштувати наступної неділі.

— Якщо матимете час, пане Квеберте, приходьте до нас на обід наступної неділі.

— Охоче.

— Не переймайтеся, нічого особливого не буде. Тобто я розумію, що ви приїхали сюди відпочити від нью-йоркської світської метушні. Буде просто сільський обід із пристойними людьми.

За десять до четвертої, коли Нола з батьком заходили до кінотеатру, біля входу зупинився чорний «шевроле монте-карло».

— Займи місця, а я куплю повітряної кукурудзи, — сказав Девід Келлерґан.

Нола ввійшла до зали тієї миті, коли Гаррі з Дженні опинилися у вестибюлі.

— Займи місця, а я заскочу на хвильку до вбиральні, — сказала Дженні.

Гаррі ввійшов до зали і, пропихаючись крізь юрму глядачів, віч-на-віч зіткнувся з Нолою.

Угледівши її, відчув, як шалено закалатало серце. Йому так бракувало її.

Угледівши його, Нола відчула, як шалено закалатало серце. Їй треба було поговорити з ним: якщо він із Дженні, то нехай скаже. Хотіла почути це від нього.

— Гаррі, я…

— Ноло…

Цієї миті з натовпу виринула Дженні. Нола зрозуміла, що він прийшов із нею, і кинулась із зали.

— Гаррі, з тобою все гаразд? — запитала Дженні. — Ти якийсь дивний.

— Так… Я… я зараз прийду. Займи місця, а я куплю поп-корну.

— Купи, купи! І нехай покладуть якнайбільше масла.

Гаррі відчинив двері й побачив, як Нола пробігла вестибюлем і піднімається на галерею другого поверху, що була заборонена для відвідувачів. Він помчав за нею, перескакуючи через дві сходинки.

На другому поверсі нікого не було; він наздогнав її, вхопив за руку і притиснув до стіни.

— Пустіть мене! — зойкнула вона. — Пустіть, бо закричу!

— Ноло, не гнівайся на мене!

— Чому ви уникаєте мене? Чому більше не ходите до «Кларксу»?

— Вибач…

— Я негарна для вас? Чому ви не сказали мені, що заручені з Дженні Квінн?

— Що? Ні з ким я не заручений. Хто тобі таке сказав?

Вона полегшено всміхнулася.

— То ви з Дженні не разом.

— Ні, кажу ж тобі!

— То ви не вважаєте мене бридкою?

— Бридкою? Ох, Ноло, ти така гарна!

— Правда? Я так засмутилася… Думала, не подобаюся вам. Навіть хотіла виплигнути з вікна.

— Не кажи таке.

— То скажіть іще раз, що я гарна…

— Як на мене, ти дуже гарна. Вибач, що засмутив тебе.

Вона знову всміхнулася. Вся ця історія — непорозуміння!

Він кохає її. Вони кохають одне одного! Нола прошепотіла:

— Забудьмо про це. Обніміть мене міцніше… Ви такий чудовий, такий гарний, такий витончений.

— Не можу, Ноло.

— Чому? Якби ви справді вважали мене гарною, то не відштовхували б!

— Я вважаю тебе дуже гарною. Але ти ще дівча.

— Я не дівча!

— Ноло… Нам не можна бути разом.

— Чому ви такий жорстокий до мене? Не хочу з вами більше розмовляти, ніколи!

— Ноло, я…

— Ідіть звідси негайно! Ідіть, не говоріть зі мною. Не розмовляйте зі мною більше, бо я скажу, що ви збоченець. Ідіть до своєї любки! Це вона мені сказала, що ви разом. Я все знаю! Все знаю, Гаррі, я вас ненавиджу! Геть! Геть!