Читать «Помста Перса Дарія, або Скіфо-перська війна» онлайн - страница 83

Біля візка, на якому куняло двійко хлоп’ят, зупинився вершник у червоних штанах. Перегнувся у сідлі й грубо торсав Мишка, будив його. Ксеркс заступився за брата. Вершник тримався непохитно.

— Наказано скіфу стати перед головним.

Мишко незчувся як опинився на коні.

Невдовзі Дарій визвірявся до нього:

— Брехливий демоне, де міст? Я, Дарій Гістасп, Ахеменід, мав необережність скіфському щеняті повірити.

Переляканий хлопчик задкував. Але вперся у похмурого вояка і зупинився. Наразі полохливо зиркав туди й сюди. У просвітках між вояками він помітив водяну поверхню, що мерехтіла від запалених вогнів. На освітленому плесі не вимальовувалося жодного грецького судна.

— Не зроозумііів, — протягнув хлопчик.

Лише тепер він повністю проснувся. В головці малого проясніло. Він на хвильку задумався. Чітко уявив раду старшин на кораблі. Уголос пригадував:

— Гістіей сказав: «Скористаймося вадами ворога. Ми знаємо, що скіфи довірливі, мов діти. Почнемо руйнувати переправу, але тільки з його боку. Зруйнуємо не дальше, ніж на відстань польоту стріли. Скіфи повірять, що ми виконали їхню просьбу. А коли засумніваються, то однаково нам не причинять шкоди. Суден же у них нема. То що? Пристаєте на мою пропозицію? Усі згодні?

— Згодні, — відгукнулися іонійці.

Мільтіад, опустивши потухлі очі, кивнув довгим носом.

— Тоді командуйте, — велів Гістіей.

Крикливий подав голос:

— Увага! Моряки першого і другого судна! Знімайте настили! Розводьте кораблі».

Мишко замовк. Він запитально дивився на Дарія. Йому так хотілося, щоб цар похвалив його за гарну пам’ять. Дарій, однак, дивився крізь нього. Уголос розмірковував:

— Отже, переправа існує. Зруйновано тільки підступ до неї.

— Це можна перевірити, — встряв у розмову довгоногий, довгошиїй і довгоносий, схожий на журавля, воєвода.

— Яким чином? — швидко запитав Дарій.

— Голосно гукнути.

— Гукай!

— У мене так не вийде. Потрібен муж із сильним голосом.

Дарій пригадав:

— У моїй свиті є такий чоловік. Він єгиптянин. Володіє найсильнішим серед людей голосом. Знайдіть його.

Швидко розшукали єгиптянина. Привели його до царя, розтлумачили суть справи. Тлустий чоловік ретельно прочистив кашлем горло. По тому широко розставив ноги і приклав долоні до рота і крикнув.

Мишко присів, пронизаний гострим болем. Зразу ж обхопив обома руками вуха, щільно їх затулив.

Голос єгиптянина був неймовірної сили. Від нього оглухли люди, а риба, що поснула, скинулася. Вода, досі тиха, враз стала горами й валом плюснула на берег. Злякалися коні й шарпнулися назад.

— Еге-ге! Гістіею, мілетянину, відгукнись! — ревів єгиптянин.

Від темних шат відійшло:

— А-гууу!

Пригнічені перси не йняли віри. Їм здавалося, що звук є луною, що повернулась до свого джерела. Вояки штурхали єгиптянина в тлусті боки й примушували його ще і ще гукати. Коли пересвідчились у тому, що іонійці обізвалися, то ще дужче нервували. Обурювалися:

— Чого зволікають ті ледарі? Їм однаково, вони у безпеці. Чому не направляють до нас кораблів?

— Гукай, хай кораблі хутко до нас направляють, — кричали звідусіль на володаря найсильнішого серед людей голосу.