Читать «Полум"я в лабораторії №1» онлайн - страница 6

“…Ми вітаємо вас, містер Паркер, з нагоди вашого призначення на посаду головного інженера…”

У Гансена ледве помітно затремтіли руки. Він відчув, що серце раптом почало битися дужче і по жилах швидше побігла гаряча кров. Як добре, що він познайомився з Едіт! Англійцям він потрібен. Без вчених їм не обійтися. Так, колоніальна держава безнадійно розпадається. Нікуди вже поткнутися. Тепер вони повинні розвивати індустрію, а це потребує надшвидкісних темпів. Широке поле діяльності для нього! Головний інженер! Ну що ж, для початку… Але пізніше…

Так, пізніше… Спочатку треба самому зробити якийсь винахід, заснувати товариство… “Генеральний директор…” Ці слова якось відразу випливли в його думках. Губи склалися в задоволену посмішку. Генеральний директор! Влада, багатство, розкіш — усе, все містили в собі ці два слова. Гансен яскраво уявив собі ще не існуючу власну віллу серед чудового парку. До воріт парку під’їздить великий спортивний автомобіль…

Голос Діксона обірвав його мрії.

— Я з задоволенням передам вам привіт від моєї дочки. Вона буде дуже рада, коли зможе побачити вас незабаром у Лондоні.

Гансен чемно подякував, згорнув листа і поклав його на стіл.

Діксон дивився на кінчик своєї сигари.

— Тепер перейдемо до нашого плану, містер Гансен. Ви вважаєте, що проникнути вночі в дослідну лабораторію зовсім неможливо?

Гансен зітхнув, схрестив руки на грудях і відкинувся на спинку крісла. Гостре, трохи випнуте підборіддя, опущені вниз куточки рота надавали його обличчю холоднуватого, рішучого вигляду.

— Так, — твердо відповів він, — це самогубство. Охорона настільки пильна, що навіть миша не може пролізти туди непоміченою. Ні, так ми не доберемося до креслень. Є тільки один шлях. Для цього мені потрібен секретний ключ і — газ. Сильний отруйний газ, який викликає глибоку непритомність.

Діксон підпер голову лівою рукою і допитливо дивився на нього. Гансен коротко накреслив план дій.

— Це єдиний шлях, — підкреслив він ще раз. — Автоматичні вимикачі ультразвукового генератора виготовлені в нашому відділі, і я подбав про те, щоб вони мали невеличкий дефект. Апарат працюватиме неточно. Я буду вимушений перемонтувати вимикачі, і тоді…

Інженер Гансен подався трохи вперед.

— Коли креслення будуть у моїх руках, я зникну днів на два, перед тим як прийти до вас, бо, я в цьому певен, усі досліди, які провадяться на заводі, перебувають під наглядом органів державної безпеки. Прошу вас, містер. Діксон, приготувати для мене закордонний паспорт і квиток на літак на наступному тижні. Я прийду до вас, як звичайно, о дванадцятій годині.

— Все буде зроблено, містер Гансен. Якщо вам потрібна буде якась допомога, сповістіть мене. Балончик з газом і секретний ключ я пришлю вам через два дні.

Діксон підвівся, підійшов до стола і висунув шухляду. Потім передав Гансену маленький чорний пістолет.

— Для вашої особистої безпеки, — неголосно додав він. — Обережно! Він заряджений

Гансен покрутив зброю в руках. Але марки фірми ніде не було. Він витяг магазин. Сім стальних куль заблищали перед його очима. Інженер перевірив запобіжник і вставив назад магазин. Кивнувши головою, сховав пістолет у кишеню.