Читать «Полум"я в лабораторії №1» онлайн - страница 4

Пачка була порожньою.

— Будь ласка, колего Тале, візьміть у секретарки олівець і заразом принесіть дві сигарети. — Доктор Гартунг дістав з портмоне гроші і передав їх інженерові. Тале тугіше зав’язав електричний шнур, який правив йому тепер за пояс, і вийшов з лабораторії. За кілька хвилин він повернувся.

Доктор Гартунг сів на низенький стілець і задумливо стежив за пасмами сигаретного диму, які, плавно коливаючись, тяглися до відкритої кватирки і зникали, розчинившись у повітрі за вікном.

Тале знову почав поратись біля ультразвукового передавача.

— Я поки що увімкну, — звернувся він до Гартунга.

Той мовчки кивнув головою.

Лабораторію сповнило низьке гудіння трансформатора високої напруги. Трубки передавача нагрілись, і Тале почав пильно слідкувати за екраном. Раптом він пригадав, що не повернув Гартунгу здачу за сигарети. Щоб потім не забути, він дістав дрібні гроші з кишені штанів і поклав їх на край дослідного столика.

Екран знову засвітився. Підійшов доктор Гартунг. Широко розкритими від подиву очима він дивився на монети, що лежали край столу. Сигарета вислизнула з його пальців.

— Колего Тале, — через силу видавив він з себе, — монети… — Гартунг кинувся до генератора. На його очах монети перетворювались у купку порошку з металевим відблиском.

Гартунг потер пальцями скроні, на хвилину заплющив очі і знову відкрив їх.

— Чи я не збожеволів часом?.. Цього не може бути! Монети… вони розсипалися!

Інженер стояв, відкривши рота, і не міг вимовити ні слова.

— Вимкніть! — наказав доктор Гартунг. — Ні, стривайте, залиште все так! — одразу ж змінив свій наказ.

— Кусок металу!

Гартунг похапцем відкрив скриньку з інструментами і схопив плоскогубці. Тремтячою рукою одсунув убік пластини. з штучного матеріалу і поклав плоскогубці під промінь ультразвуку. За кілька секунд вони перетворилися в сірий порошок.

— Вимкніть! — тихо звелів Гартунг і важко сів на стілець. — Це перший ступінь холодного плавлення металів! Ви тільки уявіть собі, Тале! Плавити сталь, алюміній, мідь, не підвищуючи температури! Без тепла робити їх рідкими! Боже мій, я не можу повірити власним очам! Це ж моя довголітня мрія!

Раптом він згадав про срібний олівець. Гартунг вивернув кишеньку халата і висипав на долоню блискучий порошок.

— Ось подивіться, цей порошок тільки що був моїм улюбленим олівцем. Металевий наконечник вашого пластмасового олівця зараз у такому ж стані. Пряжка від вашого пояса теж розсипалась порохом тут десь по підлозі.

Гартунг схопився з стільця.

— Колего Тале, прошу вас, увімкніть знову апарат, треба повторити дослід.

Поїзд “Летючий Гамбуржець” зупинився з ледь відчутним поштовхом. Гамбурзький головний вокзал. Відчинилися двері. Потік пасажирів затопив перон і швидко поплив до виходу. Біля газетного кіоску зупинився молодий чоловік у світлому плащі і низько насунутому на очі капелюсі. Він непомітно озирнувся. Постоявши трохи, молодий чоловік попрямував на привокзальну вулицю. Зробив кілька кроків в одному напрямку, потім, ніби змінивши рішення, кивнув шоферові таксі, неголосно назвав вулицю і сів на заднє сидіння. Перед першим кафе, що трапилося по дорозі, наказав зупинитися, розрахувався і зайшов у нього. Але як тільки таксі поїхало, вийшов з кафе і попрямував вулицею. Йому впала в очі вивіска англійського бюро подорожувань. Молодий чоловік зупинився недалеко від неї, біля великої вітрини магазину, і почав розглядати різнобарвну виставку товарів. Він став так, щоб скло вітрини, як дзеркало, відбивало все навколо. Кілька хвилин, не обертаючись, стежив за потоком перехожих. Потім наблизився до входу в бюро, натис мідну ручку широких дверей і зайшов усередину.