Мій Боже милий, знову лихо!…Було так любо, було тихо;Ми заходились розкуватьСвоїм невольникам кайдани.Аж гульк!… Ізнову потеклаМужицька кров! Кати вінчані,Мов пси голодні за маслак,Гризуться знову.
НЕВОЛЬНИК
Поема
ПОСВЯЩЕНІЄ
Думи мої молодії —Понурії діти,І ви мене покинули!…Пустку натопитиНема кому… Остався я,Та не сиротою,А з тобою, молодою,Раю мій, покою,Моя зоре досвітняя,Єдиная думоПречистая!… Ти витаєш…Як у того НумиТая німфа Егерія,Так ти, моя зоре,Просіяєш надо мною,Ніби заговориш,Усміхнешся… Дивлюся я —Нічого не бачу…Прокинуся… серце плаче —І очі заплачуть.Спасибі, зіронько!…МинаєНеясний день мій; вже смеркає;Над головою вже несеСвою неклепаную косуКосар непевний… Мовчки скосить,А там – і слід мій занесеХолодний вітер… Все минає!…Згадаєш, може, молодая,Вилиту сльозамиМою думу і тихими,Тихими речамиПроговориш: «Я любилаЙого на сім світіЙ на тім світі любитиму…»О мій тихий світе,Моя зоре вечірняя!Я буду витатиКоло тебе і за тебеГоспода благати!Той блукає за морями,Світ перехожає,Долі-доленьки шукає —Немає, немає…Мов умерла; а той рветьсяЗ усієї силиЗа долею… от-от догнав —І бебех в могилу!А в іншого сіромахиНі хати, ні поля,Тільки торба, а з торбиниВиглядає доля,Мов дитинка; а він їїЛає, проклинаєІ за чвертку закладає —Ні, не покидає!Як реп’ях той, учепитьсяЗа латані полиТа й збирає колосочкиНа чужому полі,А там – снопи, а там – скирти,А там – у палатахСидить собі сіромаха,Мов у своїй хаті.Такая-то доля тая,Хоч і не шукайте:Кого схоче – сама найде,У колисці найде.Ще на Україні веселіІ вольнії пишались селаТойді, як праведно жилиСтарий козак і діток двоє…Ще за гетьманщини староїДавно се діялось колись.Так, коло полудня, в неділю,Та на Зелених ще й святках,Під хатою в сорочці білійСидів, з бандурою в руках,Старий козак.«І так і сяк! —Старий міркує, розмовляє. —І треба б, – каже, – й трохи шкода.А треба буде; два-три годаНехай по світу погуляєТа сам своєї пошукає,Як я шукав колись… Ярино!А де Степан?» – «А он під тиномНеначе вкопаний стоїть».«А я й не бачу! А ідітьЛишень сюда, та йдіть обоє…Ануте, діти, отакої!»І вшкварив по струнах.Старий грає, а ЯринаЗ Степаном танцює;Старий грає, примовляє,Ногами тупцює.«Якби мені лиха та лиха,Якби мені свекрівонька тиха,Якби мені чоловік молодий,До другої не ходив, не любив».«Ой гоп, чики-чики,Та червоні черевики,Та троїсті музики,Од віку довікуЯ любила б чоловіка!Ой гоп, заходивсь,Зробив хату, оженивсь,І піч затопивІ вечерять наварив».«Ануте, діти, отакої!» —І старий піднявся,Як ударить, як ушкварить,Аж у боки взявся.«Чи так, чи не так,Уродив постернак,А петрушкуКриши в юшку,Буде смак, буде смак!Ой так, таки так,Оженився козак,Кинув хатуІ кімнату,Та й потяг у байрак».«Ні, не така вже, підтопталасьСтара моя сила,Утомився… А все це виТак розворушили.О бодай вас! Що то літа?Ні, вже не до ладу…Минулося. Іди лишеньПолудновать лагодь.Гуляючи, як той казав,Шматок хліба з’їсти.Іди ж, доню… А ти, сину,Послухаєш вісти.Сідай лишень. Як убилиТвого батька ЙванаВ Шляхетчині, то ти ще бувМаленьким, Степане.Ще й не лазив» – «То я не син?Я чужий вам, тату?»«Та не чужий, стривай лишень.От умерла й мати,Таки твоя, а я й кажуПокойній Марині,Моїй жінці: «А що, – кажу, —Возьмем за дитину?»Тебе б то це. – «Добре, – кажеПокойна Марина, —Чому не взять?» – «Взяли тебеМи та й спарувалиЗ Яриночкою докупи…А тепер осталосьОсь що робить. Ти на літі,І Ярина зріє.Треба буде людей шукатьТа що-небудь діять.Як ти скажеш?» – «Я не знаю,Бо я думав теє…»«Що Ярина сестра тобі?А воно не теє,Воно просто, любітеся,Та й з Богом до шлюби.А поки що, треба будеІ на чужі людеПодивитись, як там живуть,Чи орють,Чи не на ораному сіють,А просто жнутьІ немолоченеє віють,Та як і мелють і їдять —Все треба знать.Так от як, друже, треба в людеНа рік, на два пітиУ наймити;Тойді й побачимо, що буде.Бо хто не вміє заробить,То той не вмітиме й пожить.А ти як думаєш, небоже?Не думай, коли хочеш знать,Де лучше лихом торгувать,Іди ти в Січ. Як Бог поможе,Та наїсися всіх хлібів,Я їх чимало попоїв,І досі нудно, як згадаю!Коли здобудеш, принесеш,А коли згубиш, поживешМоє добро! То хоч звичаюКозацького наберешся,Та побачиш світа,Не такого, як у бурсі,А живі мислітеЗ товариством прочитаєш,Та по-молодечиБудеш Богу молитися,А не по-чернечиХарамаркать. Отак, сину,Помолившись Богу,Осідлаєм буланогоТа й гайда в дорогу!Ходім лишень полудновать.Чи ти вже, Ярино,Змайструвала нам що-небудь?Отаке-то, сину…»«Уже, таточку!» – озваласьІз хати Ярина.Не їсться, не п’ється, і серце не б’ється,І очі не бачать, не чуть голови!Замість шматка хліба за кухоль береться.Дивиться Ярина та нишком сміється.«Що се йому стало? Ні їсти, ні пить —Нічого не хоче! Чи не занедужав?Братику Степане, що в тебе болить?» —Ярина питає. Старому байдуже,Нібито й не чує. «Чи жать, чи не жать,А сіяти треба, – старий промовляєНібито до себе. – Анумо вставать,До вечерні, може, ще пошкандибаю.А ти, Степане, ляжеш спать,Бо завтра рано треба встатьТа коня сідлать».«Степаночку, голубчику!Чого се ти плачеш?Усміхнися, подивися,Хіба ти не бачиш,Що й я плачу? РозсердивсяБог знає на когоТа й зо мною не говорить.Утечу, єй-богу,Та й сховаюсь у бур’яні…Скажи-бо, Степане,Може, й справді нездужаєш?Я зілля достану,Я побіжу за бабою…Може, це з пристріту?»«Ні, Ярино, моє серце,Мій рожевий квіте!Я не брат тобі, Ярино,Я завтра покинуТебе й батька, на чужиніДе-небудь загину,А ти мене й не згадаєш,Забудеш, Ярино,Свого брата…» – «Схаменися!Єй-богу, з пристріту!Я не сестра? Хто ж оце я?О Боже мій, світе!Що тут діять? Батька нема,А він занедужавТа ще й умре. О Боже мій!А йому байдуже,Мов сміється. Степаночку,Хіба ти не знаєш,Що без тебе і таточкаІ мене не стане?»«Ні, Ярино, я не кину,А тілько поїдуНедалеко. А на той рікЯ до вас приїдуЗ старостами – за тобоюТа за рушниками…Чи подаєш?» – «Та цур тобіЗ тими старостами,Ще й жартує!» – «Не жартую,Єй-богу, Ярино,Не жартую!…» – «Та це й справдіТи завтра покинешМене й батька? Не жартуєш?Скажи-бо, Степане,Хіба й справді не сестра я?»«Ні, моє кохання,Моє серце!» – «Боже ж ти мій!Чому я не знала?Була б тебе не любилаІ не цілувала…Ой-ой! сором! Геть од мене!Пусти мене! Бачиш,Який добрий! Та пусти-бо!Єй-богу, заплачу».І заплакала Ярина,Як тая дитина.І крізь сльози промовляла:«Покине! покине!»Як той явор над водою,Степан похилився,Щирі сльози козацькіїВ серці запеклися,Мов у пеклі. А ЯринаТо клене, то просить,То замовкне, подивитьсяІ знов заголосить.Незчулися, як смерклося,І сестру і брата,Ніби скованих докупи,Застав батько в хаті.І світ настав, а ЯриніНе спиться – ридає.Уже Степан із криниціКоня напуває.Й вона з відрами побігла —Ніби за водоюДо криниці. А тим часомЗапорозьку зброюСтарий виніс із комори,Дивиться, радіє,Приміряє, ніби зновуСтарий молодіє.Та й заплакав. «Зброє моя,Зброє золотая!…Літа мої молодії,Сило молодая!Послужи, моя ти зброє,Молодій ще силі,Послужи йому так щиро,Як мені служила!»Вернулися од криниці,І Степан сідлаєКоня, свого товариша,Й жупан надіває.А Ярина дає зброю,На порозі стоя;Степан її надіває,Та плачуть обоє.І шаблюка, мов гадюка,Й ратище-дрючина,Й самопал семип’яденнийПовис за плечима.Аж зомліла, як узріла;І старий заплакав,Як побачив на коневіТакого юнака.Веде коня за поводиТа плаче Ярина;Старий батько іде рядом,Научає сина,Як у війську пробувати,Старшин шанувати,Товариство поважати,В табор не ховатись.«Нехай тебе Бог заступить!» —Як за селом стали,Сказав батько, та всі троєРазом заридали.Степан гукнув, і куряваШляхом піднялася.«Не барися, мій синочку,Швидше повертайся!» —Сказав старий. А Ярина,Мов тая ялинаПри долині, похилилась…Мовчала Ярина.Тільки сльози утирає,На шлях поглядає;Із куряви щось виглянеІ знов пропадає;Ніби шапка через полеКотиться, чорніє,Пропадає, мошечкоюТільки-тільки мріє,Та й пропало. Довго-довгоСтояла ЯринаТа дивилась, чи не вирнеЗнову комашинаІз куряви. Не вирнула —Пропала! І зновуЗаплакала ЯриночкаТа й пішла додому.Минають дні, минає літо,Настала осень, шелеститьПожовкле листя, мов убитийСтарий під хатою сидить,Дочка нездужає Ярина;Його єдиная дитинаПокинуть хоче. З ким дожить,Добити віку вікового?Згадав Степана молодого,Згадав свої благі літа,Згадав та й заплакавБагатий сивий сирота.«В твоїх руках все на світі,Твоя всюди воля!Нехай буде так, як хочеш,Така моя доля», —Старий вимовив і нишкомБогу помолився;Та й пішов собі з-під хатиВ садок походити.І барвінком, і рутою,І рястом квітчаєВесна землю, мов дівчинуВ зеленому гаї;І сонечко серед небаОпинилось-стало,Мов жених той молодую,Землю оглядало,І Ярина вийшла з хатиНа світ Божий глянуть,Ледве вийшла: усміхнеться,То піде, то стане,Розглядає, дивується,Та любо, та тихо,Ніби вчора народилась…А лютеє лихоВ самім серці ворухнулосьІ світ запалило.Як билина підкошена,Ярина схилилась;Як з квіточки роса вранці,Сльози полилися.Старий батько коло неї,Як дуб, похилився.Одужала Яриночка,Ідуть люде в КиївТа в Почаїв помолитись,І вона йде з ними.У Києві великомуВсіх святих благала;У Межигорського СпасаТричі причащалась;У Почаєві святомуРидала-молилась,Щоб Степан той, доля тая,Їй хоча приснилась.Не приснилась. Вернулася.Знову забілілаЗима біла. За зимоюЗнов зазеленілаВесна Божа. Вийшла з хатиНа світ дивуватисьЯриночка, та не БогаСвятого благати,А нищечком у ворожкиПро його спитати.І ворожка ворожила,Пристріт замовляла,Талан-долю та весілляЗ воску виливала.«Он, бачиш, кінь осідланийТупає ногоюПід козаком; а онде йдеДідусь з бородоюАж до колін. Ото гроші;Якби догадавсяКозак отой злякать діда,Злякав та й сховавсяЗа могилу, лічить гроші,А он знову шляхомКозак іде, ніби старець,То, бач, ради страху,Щоб ляхи або татареЧасом не спіткали».І радесенька ЯринаДодому верталась.Уже третій, і четвертий,І п’ятий минаєНемалий рік, а СтепанаНемає, немає.І стежечка-доріжечка,Яром та гороюУтоптана до ворожки,Поросла травою.Нема його. У черниціКосу розплітаєБезталанна, коло неїПадає, благаєСтарий батько, хоч літечко,Хоч Петра діждати,Хоч Зеленої неділі…Діждались, і хатуУквітчали гарнесенько,І в сорочках білихНевеселі, мов сироти,Під хатою сіли.Сидять собі та сумують,Слухають… щось грає,Мов на кобзі, на улиціІ ніби співає.ДУМАУ неділю вранці-раноСинє море грало,Товариство кошовогоНа раді прохало:«Благослови, отамане,Байдаки спускатиТа за Тендер погуляти,Турка пошукати».Чайки і байдаки спускали,Гарматами риштовали,З Дніпрового гирла широкого випливали,Серед ночі темної,На морі синьомуЗа островом Тендером потопали,Пропадали.Один потопає,Другий виринає,Козацтву-товариству із синьої хвилі рукою махаєІ зично гукає:«Нехай вам, панове-товариство, Бог допомагає».І в синій хвилі потопає,Пропадає.Тілько три чайки, слава Богу,Отамана курінного,Сироти Степана молодого,Синє море не втопило,А в турецьку землю агарянськуБез кормиг прибило.Тойді сироту Степана,Козака лейстрового,Отамана молодого,Турки-яничари ловили,З гармати гримали,В кайдани кували,В тяжкую неволю завдавали.Ой Спасе наш Межигорський,Чудотворний Спасе,І лютому вороговіНе допусти впастиВ турецькую землю, в тяжкую неволю!Там кайдани по три пуда,Отаманам по чотири,І світа Божого не бачать, не знають,Під землею камень ламають,Без сповіді святої умирають,Як собаки, здихають.І згадав сирота Степан в неволіСвою далеку Україну,Нерідного батька старого,І коника вороного,І нерідную сестру Ярину.Плаче-ридає,До Бога руки здіймає,Кайдани ламає,Утікає на вольную волю…Уже на третьому полюТурки-яничари догнали,До стовпа в’язали,Очі виймали,Гарячим залізом випікали,В кайдани кували,В тюрму посадилиТа й замуровали.Отак на улиці під тиномЩе молодий кобзар стоявІ про невольника співав.За тином слухала Ярина,І не дослухала, упала.«Степаночку! Степаночку! —Кричала, ридала. —Степаночку, моє серце!Де ж це ти барився?Тату! Тату! Ідіть сюда,Ідіть, подивітесь».Прийшов старий, розглядає,І свого СтепанаНе пізнає, таке з йогоЗробили кайдани.«Сину ти мій безталанний!Моя ти дитино!Де ти в світі погибаєш,Сину мій єдиний?»Плаче старий та ридає,Й Степан сліпий плачеНевидющими очима,Мов сонце побачив.І беруть його під руки,І ведуть у хату,І вітає Яриночка,Мов рідного брата.І голову йому змила,І ноги умила,І в сорочці тонкій білійЗа стіл посадила,Годувала, напувала,Положила спатиУ кімнаті і тихенькоВийшла з батьком з хати.Через тиждень без старостівЗа Степана сватаСтарий свою Яриночку.І Ярина в хаті.«Ні, не треба, мій таточку,Не треба, Ярино, —Степан каже. – Я загинув,Навіки загинув!За що ж свої молодіїТи літа погубишЗа калікою?… Ярино!Насміються людеІ Бог святий покарає,І прожене долюЗ ції хати веселоїНа чужеє поле.Ні, Ярино, Бог не кинеІ найде дружину;А я піду в Запорожжя,Там я не загину,Нагодують». – «Ні, Степане,Моя ти дитино!І Господь тебе покине,Як ти нас покинеш».«Оставайся, Степаночку;Коли не хоч братись,То так будем, я сестрою,А ти будеш братом,І дітьми йому обоє,Батькові старому.Не йди од нас, Степаночку,Не кидай нас знову.Не покинеш?» – «Ні, Ярино!»І Степан остався.Зрадів старий, мов маленький,Аж за кобзу взявся,Хотів вшкварить метелицюЗ усієї сили,Та не вшкварив… Під хатоюУсі троє сіли.«Розкажи ж ти нам, Степане,Про свою недолю,Бо й я таки гуляв колисьВ турецькій неволі».«Отож мене, вже сліпого,На світ випускалиЗ товариством. ТовариствоНа Січ прямувалоІ мене взяло з собою;І через БалканиПростали ми в УкраїнуВольними ногами;А на тихому ДунаюНас перебігаютьСічовики-запорожціІ в Січ завертають,І розказують і плачуть,Як Січ руйнували,Як москалі срібло, злотоІ свічі забралиУ Покрові; як козакиВночі утікалиІ на тихому ДунаюНовим кошем стали;Як цариця по КиєвуЗ Нечосом ходила…І Межигорського СпасаВночі запалила.І по Дніпру у золотійГалері гуляла,На пожар той поглядала,Нишком усміхалась.І як степи запорозькіТоді поділилиІ панам на УкраїніЛюд закріпостили.Як Кирило з старшинамиПудром осипалисьІ в цариці, мов собаки,Патинки лизали.Отак, тату! Я щасливий,Що очей не маю,Що нічого того в світіНе бачу й не знаю…Ляхи були, усе взяли,Кров повипивали!…А москалі і світ БожийВ путо закували.Отаке-то! Тяжко, тату,Із своєї хатиДо турчина поганогоВ сусіди прохатись.Тепер, кажуть, в СлободзеїОстанки збираєГоловатий та на КубаньХлопців підмовляє.Нехай йому Бог поможе!А що з того буде,Святий знає: почуємо,Що розкажуть люде».Отак вони що день БожийУдвох розмовлялиДо півночі, а ЯринаГосподарювалаТа святих отих благала.Таки ж ублагала;На всеєдній у неділюВона спаруваласьЗ сліпим своїм. Такеє-тоСкоїлось на світі,Мої любі дівчаточка,Рожевії квіти.Такеє-то. ОдружилисьМої молодії.Може, воно й не до ладу,Та що маю діять,Коли таке сподіялось?Рік уже минає,Уже й другий. З дружиноюЯрина гуляєПо садочку. Старий батькоСидить коло хатиТа вчить внука-пузанчикаЧолом оддавати.
