Наробили колись шведиВеликої слави,Утікали з МазепоюВ Бендери з Полтави.А за ними й Гордієнко…Нарадила мати,Як пшениченьку пожати,Полтаву достати.Ой пожали б, якби булиОдностайне сталиТа з фастовським полковникомГетьмана єднали.Не строміли б списи в стрісіУ Петра у свата.Не втікали б із ХортиціСлавні небожата,Не спиняв би їх прилуцькийПолковник поганий…Не плакала б Матер БожаВ Криму за Украйну.Як мандрували день і ніч,Як покидали запорожціВеликий Луг і матір Січ,Взяли з собою Матер Божу,А більш нічого не взяли,І в Крим до хана понеслиНа нове горе-Запорожжя.Заступила чорна хмараТа білую хмару.Опанував запорожцемПоганий татарин.Хоч позволив хан на піскахНовим кошем стати,Та заказав запорожцямЦеркву будувати.У наметі поставилиОбраз ПресвятоїІ крадькома молилися…Боже мій з тобою!Мій краю прекрасний, розкошний, багатий!Хто тебе не мучив? Якби розказатьПро якого-небудь одного магнатаІсторію-правду, то перелякатьСаме б пекло можна. А Данта старогоПолупанком нашим можна здивувать.І все то те лихо, все, кажуть, од Бога!Чи вже ж йому любо людей мордувать?А надто сердешну мою Україну.Що вона зробила? За що вона гине?За що її діти в кайданах мовчать?Розказали кобзарі намПро войни і чвари,Про тяжкеє лихоліття…Про лютії кари,Що ляхи нам завдавали —Про все розказали.Що ж діялось по шведчині!То й вони злякались!Оніміли з перелякуСліпі небораки.Отак її воєводи,Петрові собаки,Рвали, гризли… І здалекаЗапорожці чули,Як дзвонили у Глухові,З гармати ревнули.Як погнали на болотоГород будовати.Як плакала за діткамиСтаренькая мати.Як діточки на ОреліЛінію копалиІ як у тій ФінляндіїВ снігу пропадали.Чули, чули запорожціЗ далекого Криму,Що канає Гетьманщина,Неповинно гине.Чули, чули небожата,Чули, та мовчали.Бо й їм добре на чужиніМурзи завдавали.Мордувались сіромахи,Плакали, і з нимиЗаплакала Матер БожаСльозами святими,Заплакала милосерда,Неначе за сином.І Бог зглянувсь на ті сльози,Пречистії сльози!Побив Петра, побив катаНа наглій дорозі.Вернулися запорожці,Принесли з собоюВ Гетьманщину той чудовнийОбраз Пресвятої.Поставили в ІржавиціВ мурованім храмі.Отам вона й досі плачеТа за козаками.
КНЯЖНА
Поема
Зоре моя вечірняя,Зійди над горою,Поговорим тихесенькоВ неволі з тобою.Розкажи, як за гороюСонечко сідає,Як у Дніпра веселочкаВоду позичає.Як широка сокоринаВіти розпустила…А над самою водоюВерба похилилась;Аж по воді розіслалаЗеленії віти,А на вітах гойдаютьсяНехрещені діти.Як у полі на могиліВовкулак ночує,А сич в лісі та на стрісіНедолю віщує.Як сон-трава при долиніВночі розцвітає…А про людей… Та нехай їм.Я їх, добрих, знаю.Добре знаю. Зоре моя!Мій друже єдиний!І хто знає, що дієтьсяВ нас на Україні?А я знаю. І розкажуТобі; й спать не ляжу.А ти завтра тихесенькоБогові розкажеш.Село! І серце одпочине:Село на нашій Україні —Неначе писанка, село.Зеленим гаєм поросло.Цвітуть сади, біліють хати,А на горі стоять палати,Неначе диво. А кругомШироколистії тополі,А там і ліс, і ліс, і поле,І сині гори за Дніпром.Сам Бог витає над селом.Село! Село! Веселі хати!Веселі здалека палати,Бодай ви терном поросли!Щоб люди й сліду не найшли,Щоб і не знали, де й шукати.В тому Господньому селі,На нашій славній Україні,Не знаю, де вони взялись, —Приблуда князь. Була й княгиня.Ще молоді собі були,Жили самі. Були багаті,Високі на горі палати,Чималий у яру ставок,Зелений по горі садок,І верби, і тополі,І вітряки на полі,І долом геть собі селоПонад водою простяглось.Колись там весело було.Бувало, літом і зимоюМузика тне, вино рікоюГостей неситих налива…А князь аж синій похожає,Та сам несмілих наливає,Та ще й покрикує «віват!».Гуляє князь, гуляють гості;І покотились на помості…А завтра знову ожива,І знову п’є, і знов гуляє,І так за днями день минає,Мужицькі душі аж пищать.Судовики благають Бога…П’яниці, знай собі, кричать:– І патріот! І брат убогих!Наш славний князь! Віват! Віват! —А патріот, убогих брат…Дочку й теличку однімаєУ мужика… І Бог не знає,А може, й знає, та мовчить.Княгиня взаперті сидить,Її і в сіни не пускаєУбогих брат. А що ж робить?Сама втекла і повінчалась,І батько й мати не пускали,Казали: вгору не залазь.Так ні, за князя. От і князь!От і пишайсь тепер, княгине!Загинеш, серденько, загинеш,Мов ряст весною уночі.Засхнеш, не знатимеш нічого,Не знатимеш, як хвалять Бога,Як люде люблять, живучи.А жить так, Господи, хотілось!Хотілось любити,Хоть годочок, хоть часочокНа світ подивитись.Не довелось, а все було,Всього понадбалаСтара мати. Саму тебеМов намалювала,Хоч молись перед тобою,Мов перед святою…Красо моя молодая,Горенько з тобою!Жить би, жить та славить БогаІ добро творити,Та Божою красотоюЛюдей веселити.Так же ні. А молодіїТа карії очіЩоб марніли в самотині…Може, Бог так хоче?Боже! Боже! Даєш волюІ розум на світі,Красу даєш, серце чисте…Та не даєш жити.Не даєш на рай веселий,На світ твій великийНадивитись, намолитисьІ заснуть навіки.Невесело на світі жить,Коли нема кого любить.Отак і їй, одній-єдиній,Ще молодій моїй княгині,Красу і серце засушитьІ марне згинуть в самотині.Аж страшно!… А вона молиласьІ жить у Господа просилась,Бо буде вже кого любить.Вона вже матір’ю ходила,Уже пишалась і любилаСвоє дитя. І дав дожитьГосподь їй радості на світі.Узріть його, поціловатьСвоє єдинеє дитя,І перший крик його почути…Ох, діти! Діти! Діти!Велика Божа благодать!Сльози висохли, пропали,Сонце просіяло.І княгиня з дитиноюНе тією стала.Ніби на світ народилась —Гралась, веселилась…І княжні своїй маленькійСорочечки шила.І маленькі рукавчатаШовком вишивала,І купала, й колихала,Сама й годувала.Бо княгині тілько вміютьПривести дитину.А годувать та доглядатьНе вміють княгині.А потім оха: – ЗабуваєМене мій Поль або Філат! —За що ж воно тебе згадає?За те, хіба, що привела?А моя свою дитинуСама доглядала.А п’яного свого князяІ не допускала.Мов яблучко у садочку,Кохалась дитина.І говорить уже стало,І вчила княгиняТілько «мамо» вимовляти,А «тато» не вчила…І книжечок з кунштикамиВ Ромні накупила.Забавляла, розмовляла,І Богу молитись,І азбуку по кунштикахЗаходилась вчити.І що Божий день купала,Рано спати клалаІ пилиночки на неїВпасти не давала.І всю ніченьку над неюВитала, не спала.Надивлялась, любуваласьКняжною своєю…І жениха їй єднала,І раділа з нею,І плакала; довгі косиУже розпліталаІ, лишенько, свого князяП’яного згадала —У мундирі. Та й закрилаЗаплакані очі.А дитині ніби сниться,Мов вимовить хоче:– Не плач, мамо, не розплітайМої довгі коси —Посічуться… – Що день БожийРадості приноситьСвоїй матері щасливійДочка уродлива.Мов тополя, виростаєСвітові на диво.Виростає… Та недовгоБуде веселитиСвою матір. Бог караєКнягиню на світі…А за віщо? Чудно людям,Бо люде не знають,Чому добре умирає,Злеє оживає.Занедужала княгиня,І князь схаменувся.За бабами-знахуркамиПо селах метнувся.Наїхали… Заходились.Лічили, лічили…Поки її, безталанну,В труну положили.Не стало на селі княгині,І гусла знову загули.А сирота її в селі,Її єдиная дитина!Мов одірвалось од гіллі,Ненагодоване і босе,Сорочечку до зносу носить.Спеклося, бідне, на жару.Лопуцьки їсть, ставочки гатитьВ калюжах з дітьми у яру.Умийся, серденько! Бо матиОн дивиться й не пізнаєМежи дітьми дитя своє.І думає: тебе не стало…Умийся, серце, щоб пізналаТебе, єдиную свою…І Господа б благословлялаЗа долю добрую твою.Умилася. А добрі людеПрибрали, в Київ одвезлиУ інститут. А там що буде,Побачим. Гусла загули,Гуляє князь, гуляють гості,Ревуть палати на помості,А голод стогне на селі.І стогне він, стогне по всій Україні.Кара Господива. Тисячами гинутьГолоднії люде. А скирти гниють.А пани й полову жидам продають.Та голоду раді, та Бога благають,Щоб ще хоч годочок хлібець не рожав.Тойді б і в Парижі, і іному країНаш брат хуторянин себе показав.А Бог куняє. Бо се було б диво,Щоб чути і бачить – і не покарать.Або вже аж надто долготерпеливий…Минають літа; люде гинуть,Лютує голод в Україні,Лютує в княжому селі.Скирти вже княжі погнили.А він байдуже – п’є, гуляєТа жида з грішми виглядає.Нема жидка… Хліби зійшли,Радіють люде, Бога просять…Аж ось із Києва привозятьКняжну. Мов сонечко зійшлоНад обікраденим селом.Чорнобрива, кароока,Вилитая мати.Тілько смутна, невесела…Чого б сумувати?Або, може, вже такоюВоно й уродилось?Або, може, молодеєЧи не полюбилоКого-небудь? Ні, нікого.Весела гуляла,Мов ласочка з кубелечка,На світ виглядалаЗ того Києва. Аж покиПобачила селаЗнівечені. З того часуСтала невесела.Мов сизая голубонька,Село облетіла.У всіх була, всіх бачила,Всі повеселіли.Там словами привітала,Там нагодувала…Що день Божий обходилаСело. ПомагалаУсякому. А сиротиДо неї в покоїПриходили. І матір’юСвоєю святоюЇї звали. І все селоЗа неї молилось…А тим часом жиди в селіЗ грішми появились.Радіє князь, запродуєЗ половою жито.І молотить виганяєЛюдей недобитих.Змолотили, нівроку їм,За одну годинуІ з клунею провіяли…Князь і не спочинув,На могорич закликає,Та п’є, та гуляєАж у гаї… Бо в покояхДочка спочиває.Гармидер, галас, гам у гаї,Срамотні співи. Аж лящитьЖіночий регот. Завиває,Реве хазяїн: – Будем пить,Аж поки наша доня спить.А доня взаперті сидитьВ своєму сумному покоїІ дивиться, як над гороюЧервоний місяць аж горить,З-за хмари тихо виступає.І ніби гори оживають.Дуби з діброви, мов дива,У поле тихо одхожають.І пугач пуга, і соваЗ-під стріхи в поле вилітає,А жаби крякають, гудуть.Дивітесь, очі молодії,Як зорі Божії встають,Як сходить місяць, червоніє…Дивітеся, поки вас гріє,А зорі спати не дають.Головою молодоюНа руки схилилась,До півночі невеселаНа зорі дивиласьКняжна моя. Дивилася…Та й плакати стала.Може, серце яке лихоТихо прошептало?Та байдуже. ПоплакалаТрошки, усміхнулась,Помолилась та й спать лягла.І тихо заснула.В гаю все покотом лежало —Пляшки і гості, де що впало,Там і осталось. Сам не впав,Остатню каплю допивав.Та й ту допив. Встає, не пада,Іде в покої… Скверний гаде!Куда ти лізеш? Схаменись!Не схаменувся, ключ виймає,Прийшов, і двері одмикає,І лізе до дочки. Прокиньсь!Прокинься, чистая! Схопись,Убий гадюку, покусає!Убий, і Бог не покарає!Як тая Ченчіо колисьУбила батька кардиналаІ Саваофа не злякалась.Ні, не прокинулася, спить,А Бог хоч бачить, та мовчить,Гріхам великим потурає.Не чуть нічого. Час минає.А потім крик, а потім ґвалт,І плач почули із палат —Почули сови. Потім зновуНе чуть нічого. І в той часСкирти і клуня зайнялись,І зорі зникли. Хоч би слово,Хоч би де голос обізвавсь.Пани в гаю не ворушились,А люде збіглись та дивились,Як дим до неба підіймавсь.Прокинулись вранці гості.Аж бачать, що лихо,Покинули свого князяТа любо та тихо.Так і ми його покинем,Так і Бог покине.Тебе тілько не покинеЛихая година,Княжно моя безталанна,Знівечений цвіте.Ти ще будеш покутоватьГріхи на сім світі,Гріхи батькові. О, доле!Лукавая доле!Покинь її хоть на старість,Хоть на чужім поліНа безлюдді. Не покинеш,Поведеш до краю,До самої домовини,Сама й поховаєш.В селі не бачили й не чули,Де вона поділась.Думали, на пожарищіНебога згоріла.Стоїть село. НевеселоНа горі палатиПочорніли. Князь хиріє,Нездужає встати,А підвести нема кому,Ніхто й не заглянеДо грішного болящогоВ будинки погані.Люде трохи очуняли,Господа благають,Щоб княжна до їх вернулась.А її немаєІ не буде вже, святої…Де ж вона поділась?У Києві пресвятомуВ черниці постриглась.Родилась на світ жить, любить,Сіять Господньою красою,Витать над грішними святоюІ всякому добро творить.А сталось ось як. У черницяхЗанапастилося добро…Блукаючи по Україні,Прибивсь якось і в Чигирин,І в монастир отой дівочий,Що за пісками на болотіУ лозах самотний стоїть.Отам мені і розказалаСтара черниця новину.Що в монастир до їх зайшлаКняжна якась із-за ДніпраПозаторік. Одпочивала,Та й Богу душу оддала…«Вона була ще молодоюІ прехорошая собою.На сонці дуже запеклась,Та й занедужала. ЛежалаНедовго щось, седмиці з три,І все до крихти розказала…Мені і Ксенії-сестрі.І вмерла в нас. І де ходила,В яких-то праведних містах!А в нас, сердешна, опочила.Оце її свята могила…Ще не поставили хреста».
