сніг і фламенко і мояфатальна туга за тобоюце все що маюлис в норіпід лісом темним і холодниммає ще меншесеред ночі його слідимоє безсоннядо твого дому приведутьза чимнавіщоі чомуніхто не скажебо не знаєхочатрава без лукапопіл під багаттямзгасаюча зоряспитай у них
* * *
добрея більше не будужартувати над тобою і вимагати зірок з небазвичайноя знову стануслухняною дівчинкою (хоча в 50 це виглядає трохи дивно)яку ти обожнюєшзроблю кучерявим своє гладке волоссявипрямлю половину мозкових звивинякщо хочешнакину паранджу чи хустку-невидимкутобі ніколи не дізнатисяна які хитрощі здатнагарна і правильна поеткаколи раптом натрапляєна чоловіказ яким можедозволити собі розкішбутинестерпною і жахливою фурією
* * *
і не кричи на менене кажищо кинеш забудеш знайдеш собі іншуот піду в ліс збирати суниціспеціально не візьму мобільникаі заблуджусяі тоді подивимосякого ти почнеш шукати —менечи якусь іншу