Читать «Плетиво (Збірка віршів)» онлайн - страница 41

* * *

десь на околиці грудня де губиться стежка між яблунь і слив як сережка без пари похилий і п’яний паркан гонорово шукає опори в повітрі і вежі пізанській він шле поцілунок палкий — йому по цимбалах вишневих і відстань між ними і різниця у віці космічна

НАЙПРИВАТНІШЕ С

клич мене на ім’я і не бійся сказати ніколи не побачимось більше не цілуй поцілунків тернові бажання вже стигнуть на перших морозах і стають найсмутнішим вином не буди я спросоння забуваю слова і не вмію прощатись назавжди забувай бо тільки така забута тобою зможу жити без тебе і до речі коли прокинуся вперше сама без твоєї кави постскриптум постфактум виносячи за подвійні дужки навздогін було б краще навперейми але навздогін і ще дідько його знає як подумаю парадоксально але ти не зрозумів не відчув що я саме я непослідовна і нестерпна неповторна і неможлива фантастична і жахлива твоє найприватніше у світі спасіння

* * *

виходиш у холодний ранок легко одягнена спиш в холодному ліжку п’єш холодну каву погоджуєшся на холодні почуття — всіма можливими способами намагаєшся притлумити велике і пристрасне полум’я яке нуртує в тобі

РУСАЛКА БЕЗ ГОЛОВИ

і тим ти була до того як втратила голову як вона нарешті скоряючись невблаганній силі тяжіння впала з висоти триповерхового будинку розкололася від удару і розсипалася на найдрібніші шматки у яких вже ніхто не впізнав би розкішного волосся прекрасних очей примхливих губ делікатного носика і навіть твого мозку все розкололося і розсипалося щоб заспана двірничка вдосвіта мала роботу змітаючи твою голову разом з обгортками і недопалками до своєї шуфлі і не кажи мені бо зрештою навіть вже не маєш чим що тепер ти – колишня русалка хіба що трохи легкої поведінки — потрапила до вишуканого товариства що венера і нефертіті — твої найкращі колежанки що давид цілує тобі хвіст і груди що марс грає з тобою в покер я не заздрю але можливо я б хотіла на певний час звісно помінятися з тобою місцями пожити так як ти тепер от тільки чи не відколеться ще якась частина тіла у мене — поки я буду тобою — але зрештою навіть якщо залишиться тільки хвіст о яка несподівана перспектива можна стати кометою гайнути у космічні простори і десь там у безмежжі з кометою галлея навіть закрутити любов