Читать «Пастка-22» онлайн - страница 162

— Майло! Май-ло! Май-ло!

Тепер, коли його секрет розкрився, Майло міг розпружитися в присутності Йосаріана та Орра і вже надимався від своєї безмірної, соромливої пихи. Щоки в нього пашіли рум’янцем. Майла було обрано мером Палермо і сусідніх містечок — Каріні, Монреале, Багерії, Терміні-Імерезе, Чефалу, Містретти і Нікосії, — бо він привіз на Сицилію шотландське віскі.

Йосаріан був вражений.

— Невже вони аж так сильно люблять віскі?

— Вони взагалі його не п’ють, — пояснив Майло. — Шотландське віскі дуже дороге, а люди тут дуже бідні.

— Тоді навіщо ти завозиш віскі до Сицилії, якщо його тут ніхто не п’є?

— Щоб підняти ціну. Я привожу сюди віскі з Мальти і для збільшення прибутку перепродую самому собі через підставних осіб. Я створив тут нову галузь господарства. Сьогодні Сицилія займає третє місце у світі з експорту віскі, і саме тому вони обрали мене мером.

— А чому б тобі не влаштувати для нас номер у готелі, якщо ти такий спец? — зухвало буркнув Орр, плутаючи язиком від перевтоми.

— Саме це я збираюсь зробити, — скрушно пообіцяв Майло. — Мені дуже шкода, що я не замовив для вас обох номер наперед по радіо. Ходімо до мене в кабінет, і я попрошу свого заступника все негайно влаштувати.

Кабінет Майла містився в перукарні, а його заступником був маленький товстун перукар, чиї запобігливі уста спінилися сердечними вітаннями настільки ж пишно, як мильна піна, яку він заходився збивати в чашці, щоб поголити Майла.

— Ну що, Вітторіо, — сказав Майло, ліниво відкидаючись в одному з перукарських крісел, — як нині йдуть справи за моєї відсутності?

— Погано, сеньйоре Майло, дуже погано. Але тепер, коли ви повернулись, усі знову щасливі.

— Дивно, що стільки народу на вулицях. Як так сталося, що всі готелі переповнені?

— Бо сюди з’їхались люди з інших міст, щоб вас побачити, сеньйоре Майло. І тому що тут зараз усі покупці, які з’їхались на торги артишоками.

Майлова рука стрімко, мов орел, здійнялася вгору і схопила голярський помазок Вітторіо.

— Що таке артишоки? — спитав він.

— Артишоки, сеньйоре Майло? Артишоки — це дуже смачні овочі, які люблять усюди. Поки ви тут, обов’язково скуштуйте артишоки, сеньйоре Майло. Ми вирощуємо найкращі в світі.

— Справді? — перепитав Майло. — А по скільки йдуть цього року артишоки?

— Виглядає, що цей рік буде дуже добрим для артишоків. Врожай дуже поганий.

— Справді? — зацікавився Майло, і тут же зник, вислизнувши з крісла з такою швидкістю, що смугаста перукарська накидка, перш ніж упасти додолу, якусь мить ще зберігала обриси його тіла. Йосаріан та Орр кинулись за ним до дверей, проте Майло вже зник з очей.

— Наступний! — владно гаркнув заступник Майла. — Хто наступний?

Йосаріан з Орром вийшли з перукарні в пригніченому настрої. Покинуті Майлом, вони безпритульно брели у святочній юрбі, марно шукаючи собі місця, де б відіспатися. Йосаріан був виснажений. В голові його пульсував тупий запаморочливий біль, і ще його дратував Орр, який десь знайшов пару дичок і йшов, запхавши їх за щоки, аж поки Йосаріан не помітив їх і примусив вийняти. Тоді Орр знайшов десь два каштани і заклав за щоки їх, аж поки Йосаріан не зауважив і знову звелів вийняти з рота. Орр вишкірився і відказав, що це не дички, а каштани і що вони в нього не в роті, а в руках, але Йосаріан не зрозумів жодного його слова через ті каштани в роті і все одно примусив їх вийняти. Лукаві вогники блиснули в Оррових очах. Він став різко терти чоло кісточками пальців, мов у стані алкогольного отупіння, а тоді безсоромно заіржав.