Читать «П"ять життів доктора Гундлаха» онлайн - страница 39

Він прокинувся від мелодійного дзвінка, коли надворі ледь починало сіріти. Йому здалося, що ще надто рано, але, піднявши трубку, почув жіночий голос:

— Рівно о сьомій ви повинні бути з обома валізами біля Науково-дослідного інституту тропіків. — Цього разу голос її звучав по-іншому, був різкішим, ніж учора, й нагадував грубий наказ.

— А де саме? Там є головний під'їзд?

— Праворуч є телефон — підійдете до будки і чекатимете нашої вказівки. Зрозуміло?

Розмова закінчилась. Гундлах подзвонив у фірму й тільки сказав:

— Починається.

Тоді глянув на годинник і розгорнув план міста. Інститут тропіків був на північно-західній околиці, неблизько. Він нашвидку вдягся і, навіть не поголившись, узяв таксі біля готелю й поїхав на бульвар де лос Ероес. «Точна назва», — подумав він з гірким гумором, бо минулої ночі йому там довелось не солодко. Сьогодні гроші стерегли Зайтц і Гертель, сидячи над ними, як дракони над скарбом. Дорогою Гундлах нарікав на свою слухову пам'ять. Все побачене ним майже фотографічно закарбувалось у свідомості, а от звуки і їх відтінки не так. Гундлах карався сумнівами, чи з нею він щойно розмовляв. По телефону він важко впізнавав голоси.

Зайтц зустрів його холодно.

— Директор Зерінг незадоволений, — сказав він. — Ми вже дві ночі сидимо на купі грошей!

— Зараз ви їх позбудетесь.

— Пан Зерінг сказав, що страхове бюро не схвалює ваше рішення діяти без детективів… — Зайтц не зміг приховати в'їдливості, якою були просякнуті його слова. — Сподіваюсь, ви розумієте, що це означає?

Гундлах не міг про це не думати. Зерінг був фінансовим директором концерну, а страхове бюро попередило, що відмовиться відшкодовувати страхову суму, якщо гроші пропадуть. Звичайні махінації… Вчорашні події відвернули увагу Гундлаха від основного завдання, а за цей час його супротивники обабіч океану встигли згуртуватися.

— Сума солідна, — сказав упівголоса Зайтц, — то чи не пустити на певній відстані за вами нашу машину?

— Краще не треба. Це може все зіпсувати.

— Воля ваша…

Певно, Зайтц пропонував це не через те, що мав якусь підозру чи його дуже непокоїла доля грошей; швидше за все він вирішив зробити відповідний запис у протоколі й у разі необхідності прикритись ним.

— Інститут тропіків, — сказав Гертель, коли вони поклали в багажник машини обидві валізи з грішми, — з їхнього погляду ідеальне місце. Але, можливо, то лише перша з п'яти або шести зупинок. Нас ганятимуть від одного місця до іншого, щоб перевірити, чи немає за нами хвоста.