Читать «П"ять життів доктора Гундлаха» онлайн - страница 33

Гундлах мусив будь-що вийти звідси до початку комендантської години, щоб не проґавити вранці телефонний дзвоник. А в людей, що тулилися поряд, були свої проблеми: кожен хотів живим дістатись додому, на околицю міста та в навколишні села. «Кого ще сьогодні спіткає лиха доля?» — говорили між собою люди. Вони боялись вертатись додому. В провінції панувала анархія, розкладене суспільство було в руках напівневігласів, які посилали банди найманців прочісувати й грабувати села, спустошувати країну… Як італійські найманці часів Макіавеллі; подібний хаос діявся і в Німеччині в період Тридцятилітньої війни. Люди з жахом говорили про різанину в селах, про помсту, що на них чекає, як тільки-но вони розійдуться. Гундлах замислився; хоч усе це його мало обходило, але він відчував: серце б'ється тепер зовсім по-іншому, ніби в його душі з'явилося щось досі йому зовсім незнайоме. Гундлах багато чим відрізнявся від людей, з якими звела його доля; тут усе було далеко не так, як тоді в Західному Берліні, коли він сам бунтував, виступаючи проти ненормальних суспільних взаємин. І все-таки…

Але потім, було вже пів на шосту, в ньому прокинувся новий імпульс, який штовхав до рішучої дії, спонукаючи вирватися звідси на власний страх і ризик. Гундлах приєднався до британського репортера на прізвище Мак-Лін, худого довгов'язого чолов'яги з блідим обличчям. За його ж словами, він писав для трьох газет різних політичних спрямувань, був досить спритний і всюди знаходив вихід із скрутного становища. Мак-Лін сказав, ніби тут є таємний хід у будинок священика, звідки можна зателефонувати, наприклад, у посольство; треба тільки якось прослизнути повз вартових…

Гундлах вирішив спробувати.

Їм справді пощастило вибратися чорним ходом з церкви, й вартові пропустили їх, після того як Гундлах пообіцяв підняти на ноги ввесь дипломатичний корпус. Прохід між колонами у внутрішньому дворі був своєрідною нейтральною зоною й прострілювався: і обох боків. Пригинаючись, вони перебігли до будинку священика. Двері легко відчинились, але на сходах у коридорі сиділо двоє солдатів з воронованими штурмовими гвинтівками північноамериканського виробництва. Гундлах підняв руки, а Мак-Лін розмахував над головою носовичком, вигукуючи: