Читать «П"ять життів доктора Гундлаха» онлайн - страница 24

— Аеропорт виключається, — мовив нарешті Гертель.

— Ну, країна ж маленька. Якихось півтори години автомашиною — й ти вже за кордоном.

— А прикордонний контроль… Гансе?

— Чи є тут у вас бодай вертольоти?

— Є два, тільки немає дозволу літати ними. Починаючи з літа, на кожен виліт треба брати спеціальний дозвіл, обгрунтувавши його причину.

— Залишається ще морський шлях. Можна найняти човен і втекти до Гондурасу! Там здати всю суму в канадський банк і з акредитивом у кишені полетіти собі в Монреаль.

Вони перебрали безліч різних варіантів, аж поки Гундлах сказав:

— Ви повинні дивитися на це простіше, Петере. Можливо, надійнішим було б спочатку закопати грошики…

Тепер уже й Гертель увійшов в азарт. Розмова перейшла від можливостей утечі до замітання слідів: зміною прізвища і прийняттям громадянства іншої країни. На чорному ринку Сан-Сальвадора неважко було купити паспорт будь-якої країни. Під новим прізвищем злодій може скористатись навіть послугами аеропорту, найняти повітряне таксі, а вже дорогою змінити маршрут.

Гундлаха раптом пройняло невиразне почуття спокуси, але це тривало лише мить. Гундлах сказав про це Гертелю, згадавши, що й у доктора Зайтца з'явилась була підозра, ніби він, Гундлах, здатний привласнити собі гроші. Зайтц припускав, що кожен може втратити розум. Певною мірою він, можливо, й мав рацію — адже комерційна й злочинна уяви існують по сусідству, іноді вони навіть переливаються одна в одну. Гундлах сам дивувався, що уявне часом починало несподівано переплітатися з реальністю, в жартома сказаних словах звучали нотки серйозності. Але таке відбулося тільки з ним. Для Гертеля розмова лишалася грою фантазії, справжньою мильною бульбашкою. Гертель навіть з пістолетом не зміг би стати партнером, якби задум був реальним. Хлопець злякався звичайного телефонного дзвінка. Гертель захоплювався сміливістю Гундлаха й навіть, набравшись мужності, виявив бажання супроводжувати його під час передачі грошей. Проте на аферу, на злочин, він за ним не пішов би… Хоч багато чого в житті, та й саме життя, особливо зараз, було досить непевним! У вчинках Гертеля переважали здоровий глузд, інстинкт самозбереження. Можна сказати, в його психології брало гору прагнення до міщанської зручності. Нелегко схилити такого на свій бік, завоювати його довіру, але на кого ж іще міг би покластись Гундлах.

Гертель вартував першим. До того, як лягти на диван, Гундлах вирішив уладнати деякі справи. Насамперед відправив додому телеграму, яка мусила переконати директора Вінтера в доцільності й вимушеності вжитих ним, Гундлахом, заходів, його все-таки непокоїло, що він самочинно взяв на себе відповідальність за таку суму грошей. Зайтц і той не давав згоди, аж поки Гундлах учинив сварку. Тепер, шукаючи виправдання, знайшов і придатний для телеграми вираз: «Необхідність змусила вдатись до негайних дій». Гундлах усвідомлював — для виконання навіть правильного рішення необхідна певна підтримка.