Читать «П"ять життів доктора Гундлаха» онлайн - страница 23

Невже він потрапив у безвихідь? Це могло довести до самотності. Його надмірна раціональність і елегантна напористість не раз відштовхували від нього інших, бо люди не могли збагнути причин і суті цих його якостей, вважали Гундлаха холодною, пихатою й хворобливо честолюбною людиною. Коли йому давали слово на зборах чи засіданнях, усі захоплювались його виступами, гостротою ідей, чіткістю формулювань і діловитістю пропозицій. А коли це миттєве захоплення минало, люди знову намагалися триматись од нього на відстані або вдавали, ніби не помічають його. Гундлахові випало зазнати й поваги та захоплення, і недовіри. Якщо він приходив з новими ідеями, його запідозрювали в тому, що він намагається вислужитись. Коли виступав у пресі зі статтями про суспільні взаємини, його звинувачували, ніби він удається до нападів на окремих осіб. Навіть якщо торкався приватних питань, у яких, на його думку, він добре розібрався, то це також часто сприймали з недовірою. Чому ж так виходило? Гундлах був щиросердою людиною, все в нього виходило до ладу, крім одного: він думав швидше й точніше, діяв рішучіше, ніж більшість інших. А це вселяло в них острах, почуття неповноцінності, люди замикались у собі. Через те Гундлах мусив іноді поступатися, щоб не розривати стосунків. Чому б і зараз не почати саме з цього? Адже йому не раз щастило, міг би й тут спробувати.

Коли Гертель приніс бутерброди з найближчого кафетерію, Гундлах поцікавився його ім'ям; той звався Петером.

— Як ви, Петере, почуваєте себе на цій купі доларів?

— Трохи незвично. Таку силу грошей навряд чи доведеться ще раз побачити, пане доктор.

— Називайте мене просто Гансом. Уявіть собі, що комусь пощастило б забрати в нас ці гроші — як би він звідси вибрався?

— Ви маєте на увазі країну?

— Так. Адже тут зараз гарячі часи — йде війна. Мабуть, жоден злодій не зважився б у таких умовах скористатись своєю здобиччю.

Гертель вагався, здавалось, він не встигає за думками Гундлаха. Хлопець навіть уявити собі не міг, щоб така сума грошей раптом пропала. Гундлах уловив на собі його погляд, який ніби промовляв: «Чому ти про таке питаєш?» Адже це дуже цікаво уявити собі, що могло б статися з грошима. Про щось же треба говорити — то чому б і не про гроші. В Гундлаха виходило завжди так. Для нього це також була тема для розмови, як і будь-яка інша, а людей вона лякала, їх раптом проймав жах, для них існували всякі табу, і їхня обмеженість ставала перешкодою для нормальних стосунків, заважала Гундлахові здружитися з ними.