Читать «П"ять життів доктора Гундлаха» онлайн - страница 156

Джексон якось неохоче повернув Гундлахові паспорт, його гроші, крім того, ще дав американські чеки по сто доларів, інструкції й адреси: Урядової ради в Національному палаці, Державної ради та інших високих установ.

— Оперативна робота, — сказав Гундлах. — Хтось добре постарався. Але все це ще не гарантує успіху.

Джексон не відгукнувся. Він мав здібності фокусника й звичку оточувати всі свої справи ореолом таємничості, до того ж не любив, щоб хтось зазирав йому в карти.

— Вартість нікарагуанських грошей увесь час падає, — мовив він. — Офіційно за один долар тепер дають уже десять кордоб, а на чорному ринку всі двадцять п'ять, навіть більше. Але незаконне перевезення валюти через кордон, як і контрабанда, переслідується. За це можуть дати два роки в'язниці.

— Й лише на перевезення зброї дивляться крізь пальці? — запитав Гундлах.

— Ваша не буде контрабандою, ви перевезете зброю не таємно, вам її дадуть ім'ям революції… — Ці слова прозвучали так, ніби Джексон просто сплюнув.

З лівого борту потяглися гори, що кидали тінь на свинцево-голубу поверхню довгастого водосховища на річці Лемпі, яке кінчалось греблею й електростанцією. Далі починалась територія з невизначеним кордоном. На картах це місце позначалось написом «фотографувати заборонено». Тутешній кордон і досі був об'єктом гострих суперечок, тим більше в цьому партизанському районі. Джексон, випнувши, мов ящірка, голову з плоским лобом, дивився вниз, шукаючи ворога, але нічого не побачив. Тоді він заходився пояснювати Гундлахові ситуацію в Манагуа. Урядова верхівка складається там з друзів Москви, прихильників Кастро і представників третього шляху, буржуазія перебуває в опозиції… Гундлах запам'ятав кілька фактів і прізвищ, названих Джексоном. У своєму паспорті Гундлах побачив візу на в'їзд у Нікарагуа, видану в Римі; раніше її там не було. Які темпи! Ледве встиг він про це подумати, як пілот уже розвертав над Тегусігальпою.

В аеропорту проштемпельований Джексоновою пластмасовою печаткою паспорт відкрив перед Гундлахом усі двері. Джексон докладав усіх зусиль, щоб Гундлах устиг на турбогвинтовий літак панамської авіакомпанії «Копа», але так, щоб ніхто не звернув на нього уваги. Фарс холодного прощання перейшов у напівсекретний інструктаж.

— Незабаром ми поговоримо про все, — буркнув Джексон. — Але не повертайтеся без вантажу! О третій ваша перша розмова по телефону; ніколи не дзвоніть з готелю й запам'ятайте код. Ну, а що буде, коли ви зіпсуєте справу, вам ясно?

— Подбайте, щоб з сеньйорою Ортегою було все гаразд. Якщо я не зможу з нею поговорити…