Читать «Острів Каміно» онлайн - страница 88

Ляпас був оглушним і болючим. Відчувши в роті щось тепле, Джазік сплюнув кров у раковину.

Останнього разу з Джеррі Стінґарденом він спілкувався місяць тому. Їм не було чого обговорювати. Їхні зустрічі завжди були стислі, бо Джеррі не волів нічого казати. Незнайомцеві, який щойно вдарив Джазіка й погрожував йому, не було про що турбуватися.

III

За кілька хвилин шоста Денні повернувся в книжкову крамницю, де за передньою стійкою на нього знервовано чекав Оскар. Продавчиня вже пішла, і покупців теж не було. Не кажучи ні слова, Денні перегорнув на скляних дверях табличку з написом «Зачинено», замкнув двері й вимкнув світло. Вони піднялися сходами в маленький захаращений кабінет, де Оскар полюбляв відсиджуватись, поки на касі працював хтось із його працівників. Сівши за стіл, він жестом указав Денні на єдиний стілець, не завалений журналами.

Денні сів і заговорив:

— Не гаятимемо часу, Оскаре. Я знаю, що ти купив рукописи за півмільйона баксів, переказавши гроші на багамський рахунок, із якого гроші було перераховано на інший рахунок, панамський, з якого я й зняв цю суму — звісно, мінус відсоток для нашого посередника.

— Отже, крадіжка рукописів — то ваших рук справа?— запитав Оскар спокійним голосом. Кілька пілюль допомогли йому вгамувати нерви.

— Цього я не казав.

— А звідки мені знати, що ви не коп і не маєте зараз на собі мікрофона?— поцікавився Оскар.

— Хочеш мене обшукати? Ну давай. От тільки скажи мені: звідки б копи дізналися ціну? А деталі переказу грошей?

— Не сумніваюся, що ФБР будь-що може відстежити.

— Якби вони знали те, що знаю я, то просто заарештували б тебе, Оскаре. Розслабся, ніхто тебе не заарештує — як і мене. Дивись, Оскаре, яка річ: ми обидва не хочемо потрапити до копів, бо обидва винні в дуже нехороших речах, і обом нам загрожують великі терміни у федеральній в’язниці. Але ми не попадемося.

Оскару дуже хотілося йому вірити, і він навіть відчув деяке полегшення. Проте було декілька нагальних проблем. Глибоко зітхнувши, він повідомив:

— Рукописи не в мене.

— То де вони?

— А чому ви їх продали?

Денні поклав ногу на ногу й відкинувся на спинку старого стільця.

— Мене сполохали. ФБР схопило двох моїх друзів наступного ж дня після крадіжки. Я був змушений заховати здобич і втекти з країни. Я почекав місяць-другий, а коли все ніби вляглося, повернувся й навідався до дилера в Сан-Франциско. Той сказав, що знає покупця — якогось росіянина, готового заплатити десять мільйонів. То була брехня. Він зв’язався з ФБР. Ми домовилися про зустріч, на яку я мав принести один рукопис як доказ, але ФБР улаштувало там засідку.

— І як ви про це довідалися?

— Ми до зустрічі з дилером поставили його телефони на прослуховування. Ми знаємо, що робимо, Оскаре. Ми дуже терплячі, дуже професійні. Оскільки ситуація була критична, ми знов покинули країну, щоб дочекатися, доки все вляжеться. Я знав, що ФБР має детальний опис моєї зовнішності, тому мусив відсиджуватися за кордоном.