Читать «Острів Каміно» онлайн - страница 8
Джон Гришэм
Денні, Марк і Джеррі ввійшли в кімнату, яка виявилася такою маленькою, що вони ледь могли там втрьох уміститися. Вздовж усієї дальньої трьохметрової стіни простягався вузький стіл — не ширше шістдесяти сантиметрів. На кожному його боці стояло по чотири великі дерев’яні ящики. Марк, що був у команді зломником, відвернув окуляри, поправив свою налобну лампу й став оглядати один із замків.
— Що ж, не дивно,— сказав він, похитавши головою.— Тут заміси із цифровим кодом, який, мабуть, щодня змінює комп’ютер. Зламати такий неможливо. Треба свердлити.
— От і починай,— сказав Денні.— А я поки розріжу другі двері.
Джеррі дістав двадцятиміліметровий акумуляторний дриль з упорами з обох боків. Приставивши свердло до замка, вони з Марком щосили налягли на інструмент. Свердло повискувало й зісковзувало з латуні, яка спершу здавалася надто твердою, щоб її можна було просвердлити. Аж ось полетіла одна стружка, потім іще одна, і під невпинним натиском двох чоловіків свердло почало входити в замок. Коли той нарешті піддався, щось усе одно заважало відчинити ящик. Марк примудрився просунути в щілину над замком тонкий лом і відразу щосили наліг на нього. Дерев’яна рама розкололася, і ящик нарешті розчинився. У ньому був футляр для зберігання архівних матеріалів з чорною металевою окантовкою, десь шістдесят сантиметрів завширшки, сімдесят завдовжки й вісім заввишки.
— Обережно,— попередив Джеррі, коли Марк відкрив футляр і акуратно витягнув з нього тонку книжку в твердій обкладинці.
— «Вибрані вірші Дольфа Мак-Кензі»,— повільно прочитав Марк.— Саме цього мені завжди бракувало.
— Хто це, в біса, такий?
— Поняття не маю, але ми тут не заради поезії.
Позаду них з’явився Денні й скомандував:
— Гаразд, працюйте далі. Тут іще сім ящиків. Я майже закінчив із другими дверима.
Вони повернулися до роботи. Трей тим часом сидів на лавці в парку через дорогу, потягуючи цигарку й раз у раз поглядаючи на годинник. Божевілля, що панувало в кампусі, поки не йшло на спад, проте вічно воно тривати не могло.
У другому й третьому ящиках першої кімнати виявились інші рідкісні книги невідомих їм авторів. Прорізавшись у другу кімнату, Денні покликав Джеррі й Марка, щоб ті несли дриль. Тут теж було вісім великих ящиків, які виглядали геть так само, як ті, що були в першій кімнаті. О 02:15 на зв’язок вийшов Трей і повідомив, що кампус, як і раніше, заблоковано, але на галявині перед коледжем Мак-Каррена почали збиратися допитливі студенти, щоб подивитися шоу. Поліціянти з мегафонами закликали їх повернутися до своїх кімнат, але студентів було забагато, щоб можна було з ними впоратися. Над коледжем кружляло принаймні два вертольоти з репортерами, що лише ускладнювало ситуацію. Трей дивився на смартфоні випуск
— «Принаймні один стрілок»?— пробурмотів Трей.— Я думав, для будь-якої стрілянини потрібен принаймні один стрілок...