Читать «Острів Каміно» онлайн - страница 26

Два місяці Брюс безладно колесив країною, шукаючи скрізь спеціалізовані книгарні. Власник якоїсь книгарні в одному місті міг підказати пару-трійку інших містечок у своєму штаті, і так далі. Брюс заливався літрами міцної кави, проводив час з авторами, які були в турне, купував безліч книжок із автографами, спав у дешевих мотелях — іноді з черговою новою знайомою-книголюбкою,— годинами сидів із продавцями книжок, що були не проти поділитися досвідом і порадами, куштував чимало поганого вина на малолюдних автограф-сесіях, фотографував сотні магазинів усередині й зовні та, ретельно все записуючи, укривав десятки сторінок нотатками. Коли подорож добігла кінця, Брюс несамовито втомився, і йому остогидло кермувати. За сімдесят чотири дні він проїхав майже тринадцять тисяч кілометрів і відвідав шістдесят одну незалежну книгарню, серед яких не було й двох, які хоча б віддалено нагадували одна одну. Тепер Брюсові здавалося, що він знає, що робити.

Він повернувся на острів Каміно й знайшов Тіма на тому ж місці в кав’ярні при магазині. Той читав газету, потягуючи еспресо, і виглядав ще змученішим. Тім спершу його не впізнав, але Брюс нагадав:

— Я кілька місяців тому питав про продаж магазину. Ви тоді сказали: сто п’ятдесят.

— Було таке,— відгукнувся Тім, ледь помітно пожвавішавши.— То як, знайшов гроші?

— Лише частину. Я готовий сьогодні виписати чек на сто тисяч, а через рік — іще на двадцять п’ять.

— Це добре, але бракує ще двадцяти п’яти, якщо я правильно рахую.

— Це все, що я маю, Тіме. Тобі вирішувати. Я маю на прикметі, інший варіант.

Трохи поміркувавши, Тім неквапно простягнув правицю, і вони скріпили угоду рукостисканням. Тім подзвонив своєму адвокату й попросив його якнайшвидше все оформити. За три дні всі папери було підписано, й умовлена сума грошей перейшла до нових рук. Брюс закрив магазин на місяць для ремонту й заходився у вільний час вивчати основи книготоргівлі. Тім час від часу заходив у книгарню й охоче ділився з ним своїм знанням тонкощів бізнесу, а ще плітками про клієнтів і ледь не всіх інших торговців у центрі міста. Він щодо всього мав якісь думки й корисну інформацію, і за кілька тижнів Брюс відчув, що готовий власноруч братися до справи.

1 серпня 1996 року відбулося урочисте відкриття магазину, і Брюс постарався обставити цю подію з максимальною помпою. Зібрався чималий натовп, що потягував шампанське й пиво під звуки реґі та джазу, а Брюс насолоджувався моментом. От і розпочався його грандіозний проект: книжковий магазин «бей-букс: новинки й рідкісні книжки» вийшов на ринок.

II

Цікавість до рідкісних книг виникла в Брюса майже випадково. Коли він отримав скорботну звістку про смерть батька від серцевого нападу, то вирушив додому в Атланту. Узагалі цей будинок не був його домом, бо він ніколи довго там не жив. Радше то був останній притулок його батька, який часто переїжджав, причому зазвичай у супроводі якоїсь потворної жінки. Пан Кейбл двічі був одружений — обидва рази дуже невдало,— і поклявся більше не мати справи з інститутом шлюбу, проте, вочевидь, просто не міг існувати без якоїсь карги, яка б ускладнювала йому життя. Цих жінок приваблювало його очевидне багатство, але з часом всі вони переконувалися, що він уже не оговтається після двох жахливих розлучень. На щастя — принаймні Брюсове,— остання подруга батька нещодавно з’їхала, і тепер у домі не було зайвих допитливих очей і рук.