Читать «Острів Каміно» онлайн - страница 20

Джон Гришэм

— Восьма одинадцять. О двадцять на дев’яту вимітаємося звідси, гаразд?

— Так, — підтвердив Трей, поглядаючи на свій Sat-Trak. Той мовчав. О двадцять на дев’яту Денні відчинив двері до комори й відімкнув сейф для зберігання зброї. Вони запхнули п’ять рукописів у два армійські речмішки, набиті одягом, і віднесли їх до машини Денні. Потім повернулися в будиночок, щоб вимкнути світло й востаннє нашвидку переконатися, що нічого не забули.

— Підпалимо будинок? — спитав Трей.

— З глузду з’їхав?— роздратовано кинув Денні.— Це лише приверне зайву увагу. Ну доведуть вони, що ми тут були — і що? Ми будемо вже далеко, а слідів рукописів тут нема.

Вони вимкнули світло й замкнули обоє дверей. На ґанку Денні трохи забарився, щоб Трей опинився попереду, а тоді наскочив на нього і, вхопивши обома руками за шию, натиснув великими пальцями на сонну артерію. Трей — немолодий, нетренований і не готовий до такого розвитку подій — не мав жодних шансів проти смертельної хватки колишнього рейнджера. Кілька секунд він сіпався й вивертався, а тоді обм’як. Денні дав тілу впасти на землю й нахилився, щоб стягнути з нього ремінь.

XVIII

Біля Скрантона він зупинився, щоб заправитися й випити кави, а звідти вирушив на захід 80-ю Міжштатною автомагістраллю. Тут діяло обмеження в сто десять кілометрів на годину, і Денні встановив свій круїз-контроль на сто сім. Попри кілька пляшок пива, випитих того вечора, у голові в нього було вже зовсім ясно. З кожним кілометром він поглядав на свій Sat-Trak, встановлений на консолі, але вже знав, що екран не засвітиться і ніхто на зв’язок не вийде. Він вважав, що Марка з Джеррі схопили, і їхні пристрої Sat-Trak прямо зараз вивчають дуже вмілі люди. Що ж до Треєвого приладу, то він разом зі своїм власником був на дні ставка.

Якщо Денні зможе протриматися добу й утекти з країни, весь прибуток належатиме йому одному.

Він припаркувався біля цілодобової перекусної, зайшов усередину й обрав столик із видом на свій пікап. Тоді дістав ноутбук, замовив каву й запитав про вай-фай. Офіціантка сказала йому пароль. Денні вирішив посидіти подовше й замовив млинці з беконом. В інтернеті він подивився, які є авіарейси з Піттсбурга, і забронював квиток до Мехіко з пересадкою в Чикаґо. Далі став шукати інформацію про сховища, обладнані клімат-контролем, і склав їх список. Він їв поволі й знову замовляв кави, усіляко намагаючись змарнувати якомога більше часу. Потім зайшов на сайт New York Times, і його увагу одразу привернула стаття на першій шпальті, розміщена десь чотири години тому. Заголовок великим шрифтом повідомляв: «У принстоні підтвердили крадіжку рукописів Фіцджеральда».

Після доби мовчання й непереконливих спростувань від посадовців університету нарешті надійшла заява, що підтверджувала чутки. Уночі минулого вівторка, коли в кампусі намагалися затримати «активного стрілка», у Бібліотеку Файрстоуна проникли злодії. Повідомлення про стрілка до Служби порятунку були, безсумнівно, відволікальним маневром — і спрацював він на відмінно. Університет відмовився уточнити, яку саме частину колекції Фіцджеральда викрали, обмежившись словом «істотна». Далі було сказано, що розслідуванням вже займається ФБР і таке інше. Подробиць було вкрай мало.