Читать «Острів Каміно» онлайн - страница 13

У Принстоні тим часом підготували списки всіх студентів, що відвідували Бібліотеку Файрстоуна протягом минулого тижня. Система безпеки фіксувала кожен візит до будь-якої з бібліотек кампуса за студентським квитком. Було виявлено підроблені квитки, які одразу викликали підозри, оскільки зазвичай в університетах підробними квитками користуються неповнолітні, щоб купляти спиртні напої, а тут хтось скористався ними, щоб пробратися в бібліотеку. Було визначено точний час їх використання, після чого їх зіставили з відповідними записами з камер спостереження бібліотеки. Опівдні в ФБР уже мали чіткі зображення Денні, Джеррі й Марка, хоча поки що користі від них було мало, адже всі троє відтоді як слід змінили свою зовнішність.

У Департаменті рідкісних книг і спеціальних колекцій старий Ед Фолк вперше за кілька десятиліть опинився в центрі бурхливих подій. Оточений агентами ФБР, він перебирав записи реєстраційних журналів і фотографій всіх останніх відвідувачів. З кожним із них зв’язалися для перевірки, і коли агенти ФБР зателефонували ад’юнкту Невіллу Манчіну з Портлендського університету, той запевнив їх, що ніколи в житті навіть не наближався до Принстонського університетського містечка. Тепер ФБР мало чітку фотографію Марка, однак поки не знало його справжнього імені.

Не минуло й дванадцяти годин після крадіжки, як сорок агентів ФБР працювали в поті чола, вивчали відеозаписи й аналізуючи всі отримані дані.

XI

Ближче до вечора четверо мисливців зібралися за картковим столиком і відкрили пиво. Денні невпинно балакав, згадуючи те, що вже дюжину разів було обговорено. Викрадення вдалося, але після будь-якого злочину лишаються сліди. Помилки будуть неодмінно, а той, хто здатен передбачити хоча б половину з них,— геній. Фальшиві документи буде виявлено. Поліція дізнається, що злочинці задовго до крадіжки не раз навідувалися до бібліотеки. Хтозна, скільки записів зробили камери? Десь могли лишитися волокна з їхнього одягу, відбитки їхніх кросівок і таке інше. Вони не сумнівалися, що не залишили відбитків пальців, але зрештою й таке не можна було цілком виключати. Усі четверо були досвідченими крадіями, а тому чудово це розуміли.

Ніхто не помітив маленької смужки пластиру на лівому зап’ясті Джеррі, а сам він вирішив не зважати на ранку, переконавши себе, що ця дрібниця не має значення.

Марк дістав чотири пристрої, які на вигляд нічим не відрізнялися від п’ятого айфона — був на них і ідентичний логотип, — але то були не смартфони, а прилади супутникового зв’язку з миттєвим доступом у будь-якій точці світу, відомі під назвою Sat-Trak. Мережі мобільного зв’язку не було, а отже поліція не мала жодної можливості ані відстежити їх, ані прослухати. Марк знову нагадав, що всі вони, включно з Ахмедом, упродовж майбутніх кількох тижнів мають постійно бути на зв’язку. Пристрої Ахмед дістав з одного зі своїх численних джерел. Кнопки вмикання-вимикання на них не було: щоб їх активувати, треба було ввести тризначний код. Після цього кожен користувач мав набрати власний п’ятизначний пароль, щоб отримати доступ. Двічі на день — рівно о восьмій ранку й о восьмій вечора — усі п’ятеро членів команди мали передати своїм пристроєм лише одне слово: «Чисто». Затримки заборонялися, і їх слід було негайно тлумачити як сигнал біди: факт, що хтось не відрапортував, свідчив про те, що хтось якимось чином вийшов на його Sat-Trak, а головне — на нього самого. Після п’ятнадцятихвилинної затримки в дію вступав план Б, згідно з яким Денні з Треєм мали якомога швидше перебратися з рукописами до другого притулку. Якщо на зв’язок не виходили Денні або Трей, то всю операцію слід було вважати проваленою, а Джеррі, Марк і Ахмед мали негайно виїхати з країни.