Читать «Острів Каміно» онлайн - страница 103

Джон Гришэм

— А як ви називаєте той стан, коли не знаєте, про що писати?

— Ну, може, «тимчасова втрата натхнення»?

— Брюсе? Ти в нас експерт!

Брюс тримав велику салатницю, з якої Лі накладала собі порцію.

— «Криза» звучить надто категорично. Мені більше подобається «тимчасова втрата натхнення». Але кого хвилює моя думка? Це ви тут усі літератори-красномовці.

Майра раптом зареготала й випалила:

— Лі, пам’ятаєш, як ми написали три книжки за місяць? Наш паскудний видавець відмовлявся нам платити, і наша агентка сказала, що ми не можемо звертатися до інших видавців, бо за контрактом винні тому поганцю ще три книги. І от ми з Лі вигадали три кошмарних сюжети — серйозно, гірше не придумаєш,— і я весь місяць щодня по десять годин тарабанила на друкарській машинці.

— Проте в нас напоготові вже була чудова ідея,— додала Лі, передаючи салатницю.

— Так, так,— підтвердила Майра.— Ми мали просто найкрутішу ідею для напівсерйозного роману, але й на гадці не мали віддавати її цьому придуркові. Нам треба було закрити цей ідіотський контракт і знайти нормального видавця, який оцінив би всю геніальність нашої блискучої ідеї. Ця частина задуму вдалася — однак минуло два роки, і ті три страшні книги досі продавалися величезними тиражами, а наш шедевральний роман провалився. От і думай.

— Я тільки думаю, мені б хотілося його перефарбувати — той стіл, — повернулася до попередньої теми Мерсер.

— Ми з вами поглянемо на різні кольори й підберемо ідеальний для вашого котеджу,— пообіцяла Ноель.

— А ти вже бачила котедж:? — запитала Майра з удаваним подивом.— А ми ні. Мерсер, коли ми побачимо котедж?

— Скоро,— запевнила її Мерсер.— Я неодмінно запрошу вас на вечерю.

— Розкажи їм хороші новини, Ноель,— нагадав Брюс.

— Які хороші новини?

— Не будь такою скромною. Кілька днів тому багата пара з Техасу скупила весь Ноелін інвентар. Магазин майже порожній.

— Шкода, що вони не колекціонують книги,— зітхнула Лі.

— Ваш стіл я зберегла,— зауважила Ноель, звернувшись до Мерсер.

— Ноель збирається закрити магазин на місяць, щоб зганяти у Францію й поповнити інвентар.

— Вони дуже приємні люди й чудово розбираються в антикваріаті. Ми домовилися зустрітися в Провансі й разом вирушити за покупками.

— Це, напевно, буде весело,— промовила Мерсер.

— А не хочете до мене приєднатись?— запропонувала Ноель.

— А справді, чом би й ні, — схвалила Майра. — Вашому роману все одно ніщо не зашкодить.

— Ну Майро,— докірливо промовила Лі.

— А ви були в Провансі?— поцікавилася Ноель.

— Ні, але давно хотіла побувати. А як довго ви там пробудете?

Ноель знизала плечима, ніби ніяких чітких термінів не було.

— Мабуть, десь із місяць.

Вона перезирнулася з Брюсом, ніби це запрошення було спонтанним і не обговорювалося заздалегідь.

Мерсер помітила це й сказала:

— Знаєте, я все ж краще прибережу гроші на той письмовий стіл.

— Правильний хід, — схвалила Майра.— Краще лишайтеся тут і пишіть. Утім, вам мої поради ні до чого.

— Це точно,— тихо погодилася Лі.

Вони пустили по колу велике блюдо з ризото з креветками і кошик із хлібом. Тільки-но всі взялися жувати, як Майрі закортіло пошукати проблем на свою голову.