Читать «Остання шабля» онлайн - страница 363

Турбай і Ладимко поселилися в готелі «Москва» в одному номері. Номер Лозового був поруч. В кори­дорах звучали всі мови світу,— прибували делегації від братніх компартій. Завтра о десятій відкривається з'їзд...

Коли ж увечері Лозовий, Ладимко і Турбай підня­лися на широку терасу дванадцятого поверху, там стояв різномовний клекіт. Та ось люди почали розма­хувати руками, показуючи кудись у небо.

І всі — араби, французи, німці — вигукували сло­во, яке звучить однаково на всіх мовах світу:

— Спутнік!.. Спутнік!..

А рукотворна радянська зоря пливла і пливла над світом, снуючи, ніби ткацький човник, незримі, але такі відчутні ниті великої людської єдності...

1956—1959 рр.