Читать «Ожеледиця» онлайн - страница 8

Вбивство на ґрунті ревнощів? Може бути. Виглядає воно спонтанним і ненавмисним: штовхнув, вона вдарилася скронею об кут столу, він злякався того, що зробив, і втік… Схоже, саме так воно й було…

Алла Володимирівна весь час плакала, голосила і вимагала, щоб заарештували того противного Антона Гаєвського. На питання, що вона робила в момент вбивства, вказала на своє обличчя, на якому ще зеленіли залишки маски, і з обуренням запитала:

— А ви що, не бачите? Непросто бути дружиною мера!

У Борейко засвербів язик сказати, що її чоловік ще не обраний мером, а можливо, й не буде обраний після вбивства у його будинку, але він промовчав. Мудрий дядько.

— А ви не чули сварки, криків або, може, ударів?

— Вони весь час сварилися і лаялися. Він не підходив їй ні по одному пункту!

— А що ж це за пункти? — поцікавився слідчий.

— Їх декілька, але головне — інтелект і політичні переконання, адже він збирався стати членом сім'ї мера міста, — не вгамовувалася Алла Володимирівна.

Олександр Іванович зітхнув. Він щиро вважав, що заміж треба виходити по любові. Єдина сила, яка може утримати двох людей, різних за будь-якими пунктами і навіть за інтелектом і політичними переконаннями — це кохання.

— Як ви вважаєте, Алло Володимирівно, Антон любив Аліну?

— Теж скажете! Яка любов? Він хотів стати зятем мера! Ви що, не розумієте?

— Навіщо ж тоді йому вбивати свою наречену?

— Бо Аліночка хотіла його покинути-и-и, — знову заголосила майбутня мерша, від чого її засохла зелена маска почала кришитися і шматочками відпадати від обличчя, тож бідна жінка стала схожа на зомбі, що вийшов з могили.

Від Бориса Мойсейовича слідчий дізнався, що той зовсім не заперечував проти цього шлюбу. Звичайно, він хотів би для своєї дочки чоловіка з більш високим суспільним становищем, але його рейтинг настільки високий, що він не потребує підтримки, яка коштувала б життя його дівчинці. Більше того, це заміжжя навіть могло зіграти свою позитивну роль, адже країна налаштована на зміцнення незалежності і розвиток національної гідності. Але найголовніше, Аліна була його улюбленою дівчинкою, і єдине, чого він для неї бажав, це щасливого життя.

Борейко запам’ятав, що це було сказано у самому кінці промови депутата, але значення тому не надав. В головах покоління, котре виросло у Радянському Союзі, міцно сидів стереотип: «Раньше думай о Родине, а потом о себе». І все було б правильно, якби Батьківщина чинила так само — спочатку думала про людей, а потім вже про себе.

Так, голоси в коридорі Борис Мойсейович чув. Чиї голоси? Не зрозумів. Коли люди розмовляють на підвищених тонах, вони часто переходять на фальцет. І звук якийсь дивний був — чи то удар, чи впало щось. Тільки він не надав цьому значення — зайнятий був. Чим зайнятий? Державна таємниця, не має права обговорювати.

Від татуйованої дівиці двадцяти шести років користі взагалі не було ніякої:

— Ні, нічого не чула і не бачила — спала. Заміжжя сестри? А яке мені до цього діло? У мене своє життя, я не зациклена на стереотипах. І, до речі, ось до чого її вихованість і освіченість призвели! Тусувалася там на своєму Майдані з націоналістами, от і результат!