Читать «Науково-фантастична пов╕сть "Програм╕ст".» онлайн - страница 47

Гел╕коптер приземлився на д╕лянц╕ над С╕т╕компом, яка являла собою еп╕-цент вибух╕в, а тепер в рад╕ус╕ приблизно десяти-п'ятнадцяти к╕лометр╕в зем-ля була покрита склом.

"Висока температура розплавила п╕сок, що ╓ д╕оксидом кремн╕ю, все зм╕шалось ╕з вм╕стом ╜рунт╕в, сплавилося ╕ перетворилося на скло," - подумав Олег. Глянувши на небо в╕н н╕де не побачив н╕ ядерного гриба, н╕ рад╕ац╕йних хмар, н╕чого, що повинно бути.

Олег звичним шляхом опустився в С╕т╕комп. Зайшовши в залу зас╕дань, побачив член╕в Ради Правл╕ння у повному склад╕ ╕ зайняв м╕сце Голови Ради Правл╕ння.

- Альфа-цив╕л╕зац╕я знищена, - сказав Олег. - Загроза л╕кв╕дована. Допов╕сти про рад╕ац╕йний фон ╕ пошкодження на планет╕.

- Рад╕ац╕йний фон в норм╕, - в╕дпов╕в Михайло Петрович. - Нормал╕зац╕я фону зд╕йснилася тестуванням ново╖ технолог╕╖, розроблено╖ в наш╕й лаборатор╕╖. В зв'язку з в╕домими под╕ями ми не мали змоги ознайомити вас з нею. Це ще один прояв сп╕нарного поля, яке при певн╕й величин╕ ╕нтенсивност╕ переводить рад╕активн╕ ╕зотопи в стаб╕льн╕. Нами ╕з супутник╕в була запущена програма виявлення ╕ знищення рад╕ац╕╖.

- Як ви зникли з С╕т╕компу ╕ знищили ворожу цив╕л╕зац╕ю?- запитав Марко Бенедиктович.

Олег розпов╕в все, що в╕дбулося з ним п╕сля того, як настала темрява. Вислухавши його, вс╕ присутн╕ встали ╕ довго аплодували.

- Дякую, - сказав Олег. - А тепер поясн╕ть, як ви врятували С╕т╕комп?

- П╕сля удару першо╖ ракети наш╕ енергетичн╕ установки втратили енерг╕ю ╕ в╕дключилися. Але пот╕м,як ╕ було заплановано в таких випадках, ╕н╕ц╕ал╕зувалася програма резервних джерел енерг╕╖. ╤ за секунди вона запрацювала на повну потужн╕сть, в╕дновивши захисне поле С╕т╕компу, - пояснив Михайло Петрович.

- П╕сля виконання завдання, як╕ подальш╕ наш╕ д╕╖? - запитав Марко Бенедиктович.

- Ми будемо робити те, що заплановано в завершальн╕й фаз╕ проекту, - говорив Олег. - П╕сля усп╕шно╖ стерил╕зац╕╖ Земл╕ в╕д Альфа-цив╕л╕зац╕╖ заплановано поступовий вих╕д у велик╕й св╕т ╕з запровадженням наших нов╕тн╕х технолог╕й. Працю╓мо за ╕нструкц╕╓ю 157. Вс╕х поздоровляю. Зас╕дання завершено.

Розд╕л 18.

Друз╕ знову разом.

Олег мчав на джип╕ по шосе. У в╕дкрите в╕кно проривався в╕тер ╕ обв╕вав його обличчя. Ця прохолода при╓мно пестила, перем╕шувала думки ╕ не дозволяла ╖м полонити його розум. "Невже все, що було, в минулому?" - запитував себе Олег. В╕н рад╕сно посм╕хався сонцю, яке простягало до нього ╕ вс╕х людей лаг╕дне тепле пром╕ння.

Джип зупинився б╕ля знайомого п'ятиповерхового будинка. Олег вийшов, гучно зачинивши за собою двер╕. Зайшов у п╕д'╖зд ╕ поб╕г сходами догори.

"Вп╕знають, чи н╕? Вп╕знають, чи н╕?" - в╕дбивали ритм серця думки. На голов╕ у Олега був б╕о╕нформац╕йний модулятор, про всяк випадок.

Рука сама потяглася до дзв╕нка ╕ незабаром в╕н почув, як до дверей набли-жаються господар╕. Ключ повернувся у замку ╕ Олегу здалося, що його т╕ло скам'ян╕ло.

- Куди ж ти зник? - сплеснула у долон╕ Марина. - Заходь, швидше заходь, - ╕ вони удвох з Павлом затягли Олега у квартиру.

- Яка у тебе ср╕бляста шапочка. З чого вона зроблена? - сказав Павло ╕ потя-гнувся рукою до голови.