Читать «Науково-фантастична пов╕сть "Програм╕ст".» онлайн - страница 46

На мон╕тор╕ з'явилося зображення ╕мпульсного генератора ╕ Олег побачив, як з нього в ус╕ сторони поширилося випром╕нювання, яке схематично зображувалося св╕тлими л╕н╕я- ми. В╕н знав, що його не можна побачити, в╕дчути, а те що в╕дбулася атака на мить видав генератор, який задрижав ╕ п╕сля цього повернувся до стандартного режиму. Мар╕ на очах у Олега розтанула, як хмарка на неб╕ ╕ силове поле п╕сля цього, не в╕дчуваючи об'╓к- ту, розс╕ялося по лаборатор╕╖.

Олег швидко запрацював на комп'ютер╕. На мон╕тор╕ з'явився напис: "Сте-рилизац╕я мереж╕ усп╕шно проведена"

Олег знав, що дане пром╕ння прошило всю Землю. Вс╕ телекомун╕кац╕йн╕ л╕н╕╖, все, що було на Земл╕ ╕ працювало на мить в╕дключилося. Земля на дол╕ секунди втратила всю енерг╕ю ╕ потужн╕сть. П╕сля цього генератори резервного живлення мали в╕дновити роботу систем, але на мить на планет╕ все було вимкнено. Олегу було важко ╕ в╕н не хот╕в думати ╕ тим б╕льше сканувати планету, щоб подивитися, ск╕льки втрачено супутник╕в, ск╕льки л╕так╕в не приземлилися на аеродроми, як повели себе велик╕ енергетичн╕ об'╓кти, яку ц╕ну заплатила Земля за свою свободу. У нього бол╕сно стискалося серце нав╕ть при згадц╕ про С╕т╕комп. В╕н згадав про д╕да ╤вана ╕ про ╕мпульсний генератор, який залишив у нього ╕ який потр╕бно зупинити.

"Робота виконана ╕ в ньому нема╓ потреби," - подумав Олег.

Олег п╕д╕йшов до л╕фту ╕ сто метр╕в до поверхн╕ були подолан╕ трохи б╕льше, н╕ж за десять секунд. Двер╕ в╕дчинилися ╕ яскраве сонце засл╕пило йому оч╕...

- Добрий день, д╕ду ╤ване, - сказав Олег, наближаючись до л╕сника.

- Ти прийшов по св╕й прилад? - запитав д╕дусь.

- Так, я виключу таймер, - в╕дпов╕в Олег ╕ п╕шов у хату.

Незабаром в╕н повернувся на подв╕р'я.

- Ви зна╓те, д╕ду, напевне моя мр╕я зд╕йсниться. Я буду працювати, якщо в╕зьмете мене до себе, л╕сником.

- Я завжди хот╕в мати такого пом╕чника як ти, розумного ╕ км╕тливого. А тебе затягнула та техногенна цив╕л╕зац╕я.

Неспод╕вано у Олега задзвонив моб╕льний телефон. Глянувши на нього, Олег не пов╕рив власним очам. Йому телефонував Дмитро ╤ванович.

- Допов╕даю, - почув Олег знайомий голос, - С╕т╕комп врятовано. М╕сто в╕дновлю╓ свою потужн╕сть. ╤з нев╕домого нам джерела Альфа-цив╕л╕зац╕я була атакована сп╕нарним ╕мпульсом. Сканери показують, що вона знищена.

- Я не розум╕ю... - Олег не м╕г пов╕рити в те, що в╕дбувалося. - Я сам бачив... Бачив, як все почало руйнуватися. Три ракети мали за мить довершити справу. - В╕н перев╕в подих ╕, посм╕хнувшись, додав . - Як я радий вас чути. До реч╕, нев╕доме джерело ╕мпульсу - це м╕й автономний модуль.

- Ми заф╕ксували ваше м╕сцезнаходження ╕ в╕д╕слали за вами гел╕коптер. Прил╕тайте ╕ ми все покажемо ╕ розкажемо.

Через п'ятнадцять хвилин поруч з хатою д╕да ╤вана приземлився гел╕коптер. Олег попрощався з л╕сником ╕ завантаживши прилад, опинився всередин╕. Гел╕коптер одразу п╕дняла- ся в небо. Прол╕таючи над полем битви, Олег побачив повален╕ дерева, розплавлене кам╕ння, з╕рвану землю, але шутер вперто показував нормальний рад╕ац╕йний фон.