Читать «Науково-фантастична пов╕сть "Програм╕ст".» онлайн - страница 43

- Що в╕дбува╓ться? - заволали присутн╕.

- Силове поле зупинило ракету ╕ витримало ядерний удар, - вигукнув Дмит-ро ╤ванович.

За секунду друга ╕ третя ракети, вдарившись об невидимий бар'╓р, породили другий ╕ трет╕й ядерний вибухи. В еп╕центр╕ вибух╕в дерева, земля, буд╕вл╕ за мить випарувалися, датчики показали, що температура в рад╕ус╕ тридцяти к╕лометр╕в досягла сотн╕ м╕льйон╕в градус╕в. Ударна хвиля породжена такою величезною температурою, довершуючи справу першо╖ атаки в рад╕ус╕ до п'ятдесяти к╕лометр╕в, як лезо бритви зняла скальп Земл╕. А дал╕ дерева злягли в напрямку в╕д еп╕центру на десятки к╕лометр╕в, утворюючи ╕ррац╕ональний цвинтар л╕су.

- Силове поле знову витримало!Витримало! - кричали вс╕. - Ми перемогли!

- Михайло Петрович, негайно проскануйте С╕т╕комп ╕ вкаж╕ть ступ╕нь пош-коджень силового поля, - в╕ддав наказ Олег.

- Жодних пошкоджень не виявлено, - за мить допов╕в кер╕вник лаборатор╕╖.

- Скануйте вс╕ супутники над нами! Я хочу знати, чи зм╕нилася ╖х траектор╕я!

- Небезпека! На нас знову наведено удар! - вигукнув Михайло Петрович. Двадцять супутник╕в взяли нас у коло, обравши ц╕ллю захисний екран нашого м╕ста - силове поле, точне розм╕щення якого вони п╕сля ударно╖ атаки заф╕ксували!

На екранах комп'ютера виникла жахлива картина. Розтинаючи хмари, двадцять г╕гантських блискавок кинулися униз, встромлюючи отруйн╕ щупальц╕ високочастотного поля в невидиму ст╕ну, яка накривала землю над С╕т╕компом.

- Захисне поле повн╕стю знищене, - допов╕в Михайло Петрович. - Наше м╕с-то беззахисне. Енергитичн╕ блоки С╕т╕компу втрачають стаб╕льн╕сть. Енерг╕я пада╓. За п'ятнадцять секунд ми повн╕стю втратимо ╕ керування, ╕ запас енер-г╕╖. Все, це к╕нець!

- Ми загинемо! - кричали люди.

- Нас н╕що не вряту╓!

- Наш╕ комп'ютери заф╕ксували на чотирьох супутниках п╕дготовку до ядерно╖ атаки на С╕т╕комп, - сказав Михайло Петрович, ф╕гура якого на екран╕ поводилась надто спок╕йно.- За хвилину вони нанесуть вир╕шальний ядерний удар. М╕сто буде повн╕стю знищене. Все, ми програли.

В зал╕ запанувала тиша. Вс╕ розум╕ли, що н╕чого не можна зробити ╕ пара-л╕зован╕ безпом╕чн╕стю, спостер╕гали за тим, як з чотирьох супутник╕в стартували ракети, а на екран╕ знову почався зворотний в╕дл╕к ╕з зак╕нченням якого над╕я людства - С╕т╕комп - зникне ╕ б╕льше н╕коли люди вже не будуть св╕домо зм╕нювати планету ╕ космос. Присутн╕х лякала нав╕ть не смерть - це не найстрашн╕ше, що може бути у житт╕ - ╖х лякало те, що вони не виправдали спод╕вання ╕ не зд╕йснили свою м╕сс╕ю.

Ракети невпинно наближалися до ц╕л╕. Перша сво╖м гострим носом вр╕за-лася в Землю ╕ в цю ж мить вибухнула, знищуючи, випаровуючи бетонн╕ укр╕плення С╕т╕компу. С╕т╕комп почав валитися, енергосистеми в╕дклю-чилися, мон╕тор згас, буд╕вл╕ руйнувалися. Вс╕ розум╕ли, що наступн╕ три ракети при прямому попаданн╕ просто випарують С╕т╕комп ╕ зам╕сть високотехнолог╕чного м╕ста з'явиться величезний рад╕оактвний гриб. В зал╕ зас╕дань настала повна темрява. Люди закричали, ╖х перв╕сн╕ ╕нстинкти взяли гору над розумом, безумство накрило м╕сто.