Читать «Народження країни. Від краюдо держави. Назва, символіка, територія і кордон України» онлайн - страница 20

Слово «портолан» (від італ. porto — порт, гавань) означає навігаційну карту водного простору з описом орієнтирів узбереж та румбовими (компасними) лініями. Історики картографії у XIX ст. зупинилися на назві «морська карта-портолан», аби не плутати з описовими писаними портоланами. Оскільки ми говоримо про карти, то далі в нас «портолан» буде лише навігаційною картою.

Ми можемо здогадуватися, що портолан є нащадком античного периплу. Проте вчені констатують відносно «раптову» появу середньовічних портоланів на початку XIV ст. у вже доволі досконалій формі. Попередні перехідні зразки-«протографи» нам невідомі, але можна припускати, що десь у межах Середземномор’я існувала навігаційна картографічна традиція, яка втратилася для далеких нащадків. Версій щодо виникнення портоланів чимало, і, як зазначає їх дослідник І. Фоменко, найбільш інтригує їхня вражаюча докладність і точність. Остання з точки зору нашої сучасної логіки не могла бути результатом одномоментної інновації, а лише наслідком тривалого збирання і уточнення інформації. Таким чином начебто одразу виникає готовий високоякісний продукт, точність якого буде перевершеною тільки завдяки навігаційним інструментам та астрономічним відомостям доби Великих географічних відкриттів і Просвітництва. Для прикладу зазначимо, що якщо широту могли вирахувати й за часів античності, то довготу — другу необхідну координату, яка відраховувалася від умовного нульового меридіана, — змогли більш-менш адекватно визначати лише мореплавці початку XIX ст., коли використовували хронометр, який «діяв» лише за умови уважного підрахунку швидкості корабля.

Посилює інтригу, наприклад, те, що відома карта турецького адмірала Пірі Реїса з позначенням контурів геть далекої від Османів північної та південної Америки та надміру інших, як на наш погляд, майбутніх відкриттів (1513) належить саме до портоланів. Але без таких інтриг історія була б украй нудною... Тож загадки лишаються, а ми розповімо про відомі щодо портоланів речі та про те, як вони «зачепили» українські терени.

Найстаріший датований портолан, який дійшов до нас, був створений 1311 р. генуезцем П’єтро Вісконте (ми можемо побачити його портолан Чорного моря 1320—1321 рр., але факт у тому, що в XIV ст. одночасно постають вельми потужні картографічні школи в Каталонії та Італії. Пріоритет тут важко комусь віддати, адже портолан уже став популярною річчю.

Як виглядав портолан? Це був сувій пергаменту (овечої або телячої шкури), який був значно витриваліший у морі, аніж папір. На карті були зображені узбережжя Середземного й Чорного з Азовським морів. Окремі карти включають атлантичне узбережжя Європи, північний берег Африки, до Балтики та Британських островів, а на сході — з Червоним морем. Згодом із найпопулярніших фрагментів таких карт почали робити книжкові зшитки (морські атласи). Основними елементами карти були берегова лінія та компасні румби, що виходили з «рози вітрів». Підписувалися порти та об’єкти узбережжя, елементи гідрографії (скелі, мілини). Порти й прибережні міста мали позначки з прапорами та геральдичними символами, які вказували на їхню державну, етнічну або конфесійну приналежність.