Читать «Мудрець Країни Оз» онлайн - страница 61

Маючи дужі руки, капітан Білл швидко полагодив срібні грати в мавпячій клітці, а потім запитав Мудреця, чи не погодиться він викупати Кришталевого Кота у струмку.

— Тільки не зараз, — відповів Мудрець. — Він заслужив на кару, і я хочу залишити на ньому оцю синю грязюку — таку ж липку та погану, як олійна фарба, — аж до повернення у Смарагдове Місто. Цей дурепа настільки марнославний, що йому буде страшенно соромно, коли люди Країни Оз побачать його в такому вигляді. Та хай на себе нарікає. Іншим разом, певне, уже не чіпатиме мавп.

Але ж Кришталевий Кіт не міг ні бачити, ні чути, і, щоб його не нести цілу дорогу, Мудрець витяг йому грязюку з очей та вушей, а Дороті змочила хусточку і ще начисто їх протерла.

Як тільки Кришталевий Кіт зміг заговорити, він обурено запитав:

— І ви ніяк не покараєте цих мавп за те, що вони утнули мені таку штуку?

— Ні, — відповів Мудрець. — Ти сам утинав штуки, смикаючи їх за хвости. Отже, це тільки розплата, і я радий, що мавпочки зуміли захистити себе.

Він не дозволив Кришталевому Коту підходити до води, щоб обмити грязюку, а наказав іти в такому вигляді аж до Смарагдового Міста.

— І це ще буде не вся кара для тебе, — сердито сказав Мудрець. — Ще з тебе посміється Озма, коли ми прибудемо до неї в палац, посміється опудало Страшило, і Бляшаний Лісоруб, і Тік-Так, і Патлач, і Блискучий Гудзик, і Клаптикова Дівчинка, і…

— І Рожеве Кошеня, — додала Дороті.

Доротині слова подіяли на Кришталевого Кота найстрашніше. Рожеве Кошеня завжди сварилося з Кришталевим Котом, відстоюючи думку, що краще бути теплим і пухкеньким, аніж холодним і скляним, а Кришталевий Кіт тільки підсміювався з Рожевого Кошеняти та допікав йому тим, що хоч воно й рожеве, зате не має рожевого мозку. Але тепер рожевий мозок Кришталевого Кота був заліплений синьою грязюкою, і якщо Рожеве Кошеня побачить це, кіт не переживе такої ганьби і приниження.

Кілька годин Кришталевий Кіт біг мовчки й тихо, але опівдні він скористався нагодою, коли на нього ніхто не дивився, і стрілою шугнув у високу траву. Він пригадав, що поблизу є маленьке озерце з чистою водою, і до цього озерця кіт дременув щодуху.

Ніхто не помічав його відсутності, поки вся компанія мандрівників не зупинилась на обід, а тоді вже було надто пізно шукати прудке кришталеве створіння.

— Мабуть, наш кіт побіг кудись митися, — сказала Дороті.

— Ну то й гаразд, — відповів Мудрець, — Кришталевий пустун, певне, вже добре усвідомив свою провину. А потім ми не повинні забувати, що він врятував Трот і капітана Білла.

— Після того, як спершу привів їх на зачарований острів, — додала Дороті. — Але я теж тієї думки, що Кришталевий Кіт уже достатньо покараний і, мабуть, він більше ніколи не пробуватиме смикати мавпочок за хвости.

Кришталевий Кіт не повернувся до наших мандрівників. Він усе ще почував себе ображеним і до того ж компанія посувалася надто повільно для нього.