Читать «Мудрець Країни Оз» онлайн - страница 62

Та коли мандрівники прибули в палац правительки Озми, то перший, кого вони зустріли, був Кришталевий Кіт, що, згорнувшись калачиком, лежав на лаві, — блискучий, чистий і прозорий, яким його бачили завжди. Але кіт прикинувся, що не помітив мандрівників, і всі пройшли повз нього мовчки, ніби нічого й не сталось.

Розділ двадцять перший

Спортивна школа

Дороті та її друзі прибули в палац привительки дуже вчасно, бо Озма саме зібрала вищий суд у своїй тронній кімнаті, на якому професор Джміль-Теофіль-Шуміль, знавець філософії та інших наук, скаржився на деяких учнів Державної спортивної школи, директором якої він був, і вимагав для них покарання.

Державна спортивна школа міститься в Краю Жувачів, але недалеко від Смарагдового Міста. Щоб змусити школярів віддавати увесь час спортивним вправам. таким, як гребля, футбол і тому подібне, професор Джміль-Теофіль-Шуміль винайшов цілий ряд навчальних пілюль. Одні з цих пілюль, коли їх проковтне учень після сніданку, негайно давали знання з арифметики. алгебри чи якогось іншого математичного предмету. Інша пілюля, проковтнута школярем після обіду, розкривала перед ним повні знання з географії.

Були й такі пілюлі, що коли з’їсти хоч одну, то зовсім легко було правильно вимовляти найважчі слова, а були й такі, що навчали дуже красиво писати. Існували пілюлі історії, механіки, куховарства і землеробства, і всі вони годились як для хлоп’ят, так і для дівчаток, як для дурних, так і для найрозумніших, і всі вони могли навчити чому завгодно за одну мить.

Такий метод навчання, що його завів у Країні Оз професор Джміль-Теофіль-Шуміль, не тільки заощаджував папір і книжки, а й зовсім ліквідував обтяжливі години щоденного висиджування учнів за партами; він дозволяв учням віддавати весь свій час змаганням з бігу, бейсболу, тенісу й іншим хлоп’ячим та дівчачим видам спорту, яким багато що заважає в тих храмах науки, де ще нічого не знають про навчальні пілюлі.

Але трапилось так, що професор Джміль-Теофіль-Шуміль, який винаходив так багато, що це у нього зробилося звичкою, необережно винайшов ситу їстівну пілюлю. Ця пілюля була не більшою за нігтик вашого мізинчика, але містила в собі, в концентрованому вигляді, тарілку жирного супу, добрий шмат підсмаженої риби, печеню, салат і компот, і все це було поживним, як найсправжнісінькі страви…

Професор так пишався своїм останнім винаходом, що почав годувати ситими їстівними пілюлями геть усіх учнів Державної спортивної школи і не давав їм більше нічого їсти. Але хлопчики та дівчатка повстали проти цього, бо їм кортіло іноді поласувати звичними смачними стравами. А ковтати пілюлі, запиваючи їх склянкою води, здавалося зовсім не смачно, і це ніяк не можна було назвати обідом. Через те діти й відмовились ковтати ситі їстівні пілюлі. Професор Джміль-Теофіль-Шуміль стояв на своєму. Тоді учні старшого класу схопили шановного професора і вкинули його одягненим у річку. А кожен знає, що джмелі не вміють плавати, і тому винахідник чудових їстівних пілюль три дні лежав безпорадно на дні річки, перш ніж якийсь рибалка піймав його гачком за ногу і витяг на берег.