Читать «Мудрець Країни Оз» онлайн - страница 21

Все це порушувало закони лісу, і коли безладдя припинилось, леопард Гугу, король усіх звірів, скликав своїх радників, щоб вирішити, як краще покарати призвідників.

Чотири лісових повелителі тримали урочисту раду на маленькій галявці, коли раптом побачили, що до них наближається двоє дивовижних звірів, яких вони досі ніколи не бачили.

Проте жоден з чотирьох не втратив почуття власної гідності й ні на мить не показав свого здивування. Велетенський леопард простягся на весь зріст на стовбурі поваленого дерева, ведмідь Бру, як і раніше, сидів на задніх лапах перед своїм королем, сіра мавпа Рангу стояла, склавши на грудях мускулясті руки, а єдинорог Лу лежав між своїми товаришами-радниками на боці, як це звичайно роблять коні. Всі четверо мовчали, неначе змовились, і тільки зиркали на дивних істот, що не поспішаючи посувались по їхніх володіннях.

— Доброї зустрічі, брати! — сказав один з дивовижних звірів, підступаючи до групи радників, тоді як його товариш нерішуче плентався позаду.

— Ми вам не брати, — твердим голосом відповіла йому сіра мавпа. — Хто ви такі і як потрапили в Ліс Гугу?

— Ми всього лише два Ле-Мав-Ори, — сказав Злючка-Закарлючка, на ходу вигадавши це ім’я. — Наша домівка — на Небесному Острові, а на землю ми зійшли для того, щоб попередити лісових звірів про страшну небезпеку. Люди Країни Оз готують на них війну. Вони хочуть поневолити звірів, на все життя зробити їх в’ючаками й примусити слухатись наказів тільки двоногих господарів.

Глухим, сердитим ревом відповіла на це рада звірів.

— Хто, хто це збирається зробити? — скочивши на ноги, запитав єдинорог Лу високим, скрипучим голосом.

— Люди Країни Оз, — відповів Злючка-Закарлючка.

— А що ж робити нам? — поцікавився єдинорог.

— От про це я й хочу поговорити.

— Не треба говорити! Ми підемо на бій з людьми Країни Оз! — заверещав єдинорог. — Ми розіб’ємо їх. ми потопчемо їх, ми поколемо їх, ми…

— Тихше! — заревів король Гугу, і Лу слухняно замовк, хоч весь аж тремтів від гніву. Холодний, пронизливий огляд леопарда обмацував двох небачених звірів.

— Люди Країни Оз, — сказав він, — ніколи не були нашими друзями. Але вони не були нам і ворогами. Вони нас просто не чіпали, і ми їх не чіпали теж. Для війни між нами нема ніякої причини. Вони не тримають невільників. Вони не можуть використати нас, як рабів, навіть коли переможуть нас. На мою думку, ви принесли неправду, ви, дивовижні Ле-Мав-Ори, ви, змішані звірі, ні на кого зокрема не схожі!

— О, повірте моєму слову, я кажу правду! — запротестував гном у подобі страшного звіра. — Я нізащо не став би говорити неправду, я…

— Мовчати! — знов проревів король Гугу, та так грізно, що навіть Злючка-Закарлючка розгубився й одразу принишк.

— Що скажеш ти, Бру? — запитав Король, обернувшись до великого ведмедя, який до цього не промовив жодного слова.

— Звідки цей змішаний звір знає, що те, що він каже — правда? — запитав ведмідь.