Читать «Митар печер господніх» онлайн - страница 54

У перший же свій візит до князя він скаже тому всю правду. Буде радити не йти війною на бунтівного Ярослава, а скликати раду і вибрати з-поміж синів наймудрішого, може й непослуха Ярослава, і посадити його на престіл Київський, віддати в одні руки бразди управи всіма землями. Бо тільки в одностайності можна поконати ворогів, що обсіли Русь з усіх сторін.

Проситиме Антоній і за церкву святу, проситиме не йняти віри чужинцям, а поставити на метрополію свого, українця…

«Як зустріне Антонія князь Володимир? Чи не багато води протекло між ними з того часу, як посилав князь гнівливого отрока по християнську науку на Святу землю? Чи треба йому самому тої науки? Чи послухає порад, повіривши, що здалеку часом видніше, аніж зблизька?»-думав Мирко з Любеча.

Проте князь чекав Антонія. Добрі вісті про старанного в науках і вірі русича, та чудеса, на які його сподобив Господь, доходили і до вух володаря Русі. Приносили їх у княжу гридницю прочани, купці та вої-варяги, які служили у війську візантійського імператора. Саме такого чоловіка потребував біля себе князь. Але хтозна, чи саме такого подвижника бажав мати на Русі Константинопольський патріархат?..

* * *

Надовго затримається того дня у княжих палатах Антоній. Якщо, плів свої гіпотези-фінтазії Мирон, в набагато пізнішому «Житії» Антонія порівнюватимуть із Мойсеєм, який приніс в землю ізраїльську закон Божий, величатимуть першим законодавцем Русі, то, вочевидь, говорили вони з князем про організацію православної церкви, як форпосту сильної, авторитарної держави. Виглядає на те, що саме Антоній порадив князю звести всі церковні закони, принесені на Русь греками та болгарами, в один звід (що, безумовно, й сам зробив) і назвати його Уставом Володимира. Так була узаконена десятина на утримання церков, і затверджений церковний суд, що керуючись десятьма Божими заповідями, регулював не лише духовне, а й суспільне життя Київської Русі. І хоч остаточно був прийнятий грецький обряд, Уставом своїм заявив Володимир бажання мати на Русі самостійний патріархат, яко болгари в Охриді.

Даремно Володимир спокушав Антонія хоромами і посадою духівника, даремно пропонував метрополичий сан або намісництво в котромусь з київських монастирів, збудованих греками. «І не захотів він жити в жодному з тих монастирів, так як невгодно було то і Богові». Одержимий ідеєю заснувати істинно руську святу обитель «на сльозах і молитвах», натхненний пророцтвом афонського старця, що «від нього багато пребуде чорноризців», покидав Антоній Берестове.

Уявна кінокамера, вихоплюючи раз по раз з людської товпи блідий бородатий лик Святого, вела його через двір княжої резиденції, виводила за ворота, проводжала лісовою крутою стежкою туди, де він вирив свою першу послушницьку печерку, пізнав Бога, звідки рушив у світ, і куди знову повернувся, переповнений тривогою за рідну землю.