Читать «Мартів хліб» онлайн - страница 10

Раптом замість Матильди виринає, мов кружало сиру, розлючене лице радниці, і вікно хряскає так, що свинцева рама аж стогне.

Невдовзі в аптеці беруться готувати мітридатсіум. Ну, було б перебільшенням сказати, що майстер Йоган звелів з цього приводу затулити віконниці й запалити свічки. Ні, цього він усе-таки не загадав. Це зробив би, можливо, тоді, коли довелося б готувати надзвичайні ліки хворому, який сам був би при цьому присутній. Тоді вже інша річ. У такому разі він, напевне, наказав би поставити розпечену жаровню щоб під аптечне склепіння кільцями здіймався запашний димок, і звелів би почепити навколо свічок вигранені скляні кришталики, щоб вони хилиталися-мінились, і сяйво свічок у солодкавому чаду мерехтіло б і переливалося б, маяло б і коливалося б. Та коли самі, майстер такого не робить. Він взагалі не робить цього в аптеці. Тому що розмальована стеля, і дороге обличкування стін, і скляні вітрини, і засушений крокодил, що звисає над усім цим із розчепіреними лапами і роззявленою пащею, — набагато потрібніші клієнтам, ніж майстрові й Марту. Таким чином, виготовляти мітридатсіум вони починають, як і звичайні буденні роботи, в задньому аптечному приміщенні — в робочій кімнаті, чи то пак у лабораторії.

Тут усе робоче — навколо вогнища сажа, на стелі пліснява, зате реторт, полиць, пляшок і банок набагато густіше, ніж у самій аптеці.

— Марте, приготуй ступку, візьми побільше пляшок, тарелів і маленьких дерев’яних мисочок — ааа-ааа-ааа-ааапчххи! Тьху! І тоді я почну перемішувати основні складники — ааааа-ааа-а-аапчхххи! Ухх!

Март виставляє рядком на лабораторний стіл пляшки, мисочки і, звичайно ж, терези.

— Мнямнямнямням. А тепер зазирни в посудини на полицях, де що є: primo — борошно із ящериних язичків, secundo — порох мумії, tertio — перепалений собачий кал, quarto — мелена гадюка, quinto — рубіновий пилок. Наші останні три лоти рубінового пилку. Цього має вистачити. Інакше муситимемо знову товкти рубіни, а я брехав Юргенові, що в нас буцімто все на мазі… Sexto…

Ну, і так далі і тому подібне, ще сорок вісім речовин. Після всього майстер каже:

— Мнямнямнямнямням. Ти, безумовно, розумієш, що мітридатсіум я приготую сам. Бо для тебе це занадто відповідальна річ.

Що й казати, Март це розуміє. Хоч у цьому будинку рідко трапляється, щоб майстер щось робив сам. Але мітридатсіум справді не виготовляють щодня. Отож хай майстер і чаклує над ним. Хоч Март цілком певен, що мітридатсіум, замішаний ним, вплинув бн на здоров’я радника аніскілечки не менше.

— Мнямнямнямням. Почнемо. Дай мені насамперед для основи електуаріуму, скажімо, три лоти бджолиного пилку.

Март відкриває горщик із бджолиним пилком і малесенькою срібною ложечкою сипле на терези потрібну кількість Майстер кладе на другу шальку трилотову гирку і для точності додає ще пучку. І раптом — раптом він заплющується її роззявляє рота. Точнісінько так, ніби хоче закричати й очікує, коли подадуть команду. Тоді закидає тремтячу голову, отримує дозвіл — і чхає — АА-ААА-АААА-ПЧХИ-ИИИИ! Зі страшенним завзяттям і чотирма «И». Хоч в останню мить він і одвернувся, це не врятувало: від чхання так повіяло, що бджолиний пилок зник із терезів, наче лизень злизав…