Читать «Майстер реліквій» онлайн - страница 87

Дюрер хмикнув.

— Це сталося не зовсім так. О, подивись, хто тут ще!

Поруч був кардинал. Дюрер прочитав:

«Папа призначив мене кардиналом В церкві святій владарювати, Все закінчилось жахливим фіналом, Не можу від себе я смерть відігнати».

Дюрер поліз у свою торбину та дістав набір фарб. Дісмас оглянувся довкола.

— Що ти робиш? Нас заарештують.

Дюрер продовжував робити своє, блискавично рухаючись. Готово! Він відступив на декілька кроків назад, щоб насолодитися своєю роботою.

— Ось!

Тепер кардинал, зображений на стіні, набув надзвичайної схожості з кардиналом Альбрехтом Бранденбурзьким, примасом Німеччини.

— Господи, Нарсе, пішли звідси, поки нас не кинули до в'язниці.

— Я хочу ще домалювати Лютера.

— Я гадав, ти боготвориш Лютера.

— Ну, так я ж шанобливо. Лютер, який має Смерть у дупу!

— Я впевнений, він був би у захваті. Ну, годі!

Коли вони відійшли на безпечну відстань, Дюрер сказав:

— Так що там сталося, біля стіни?

— Потім поясню. Спочатку вип'ємо.

Вони дійшли до соборної площі, що була у самій високій частині міста. Замовили пива та сіли на терасі у тіні липи. Це був прекрасний день, і вид на схід звідси відкривався чудовий. Перед ними лежав увесь шлях — аж до Шварцвальда. Пиво заспокоїло Дісмаса. Дюрер розводився про релігійне мистецтво.

— Яке ж гівно той стінопис, — казав він. — У Базелі купа грошей. Вони могли б дозволити собі щось краще, ніж це.

— Кранаха?

Дюрер фиркнув.

— Але ж річ не в тому, щоб творити гідне мистецтво, чи не так? Це все для того, щоб віруючі наклали у штани, а потім накидали багато монет зі своїх гаманців. Не випадково все це намальовано на стіні проповідницької обителі.

— Ти саме той, хто молиться.

— Знаєш, хто мав би зробити це? Босх.

— Хто такий Босх? — спитав Дісмас. — Пиво гарне. В усякому разі, має бути гарне за такі гроші.

— Хто такий Босх?!

Дюрер похитав головою.

— Іноді я забуваю, що ти неосвічений швейцарський філістер.

— Ану, просвіти мене.

— Ієронімус Босх. Нідерландець. Уже мабуть роки зо три, як помер. Він зробив цей триптих. Триптих — це три…

— Я знаю, що таке триптих.

— Він має назву «Сад земних насолод». Коли я побачив цю роботу, справді ледь у штани не напудив. У мене перехопило подих. Одне панно — це пекло. Я не спав цілий тиждень. У порівнянні з пеклом Босха, дантівське «Пекло» — літня галявинка. Кажу тобі: якщо б міські радники Базеля обрали Босха для того стінопису, в наші дні Базель був би відомий як святе місто. Місто янголів. Чому? Бо ніхто б не наважився вчинити ані крихітного злочину з остраху опинитися у пеклі, зображеному Босхом. Ти можеш…

— Дісмасе?

Це ж Шенк. Управитель ярмарку реліквій. Чорт би його забрав!

— Франце! Здоров був.