Читать «Майстер реліквій» онлайн - страница 37
Крістофер Баклі
Дісмас писав уночі.
Намагаючись перемогти свою жахливу безграмотність, він і сам захопився цією вигаданою легендою. Дійшовши до заключної частини, він попередив «дядечка Фрідріха», що заплатив «найсоромнішу суму» настоятелю каппадокійського монастиря, в якому нібито знайшов цю найсвятішу зі святих реліквій.
Наприкінці Дісмас додавав, що збирається виїхати з Нюрнберга до Віттенберга з цим дорогоцінним вантажем за тиждень від дати, якою позначений цей лист.
І ще він вибачався за відправку цього делікатного документа імперською поштою і пояснював, що хоче, щоб Фрідріх отримав його повідомлення якнайшвидше. Потім він підписався «Ваш вірний племінник», чим остаточно добив власну совість.
Перечитуючи аркуш, повний брехні, Дісмас відчув ще більший сором. Довелося знову нагадати собі, що дядько Фрідріх ніколи не побачить цього листа, оскільки він мав потрапити на очі його іншому покровителю — Альбрехту Майнцькому.
Дісмас згорнув листа у тугий сувій, і замість того, щоб запечатати воском, просто обкрутив мотузкою. Зверху написав: «СУВОРО І ДУЖЕ ТЕРМІНОВО КОНФІДЕНЦІЙНО ДЛЯ ЙОГО ВИСОКОСТІ БОЖОЮ МИЛІСТЮ ФРІДРІХА III КУРФЮРСТА САКСОНСЬКОГО».
Ці демонстративні помітки гарантували, що кур'єр імператорської пошти, отримавши солідну винагороду від Альбрехтового шпигуна, розкриє його, скопіює слово в слово і надішле копію екстреною поштою до Майнца. А далі почне зволікати з відправкою оригіналу до Віттенберга. Таким чином Альбрехт побачить принаду. Дісмас і Дюрер розраховували на те, що вона розпалить апетит Альбрехта набагато більше, ніж приїзд Дісмаса до Майнца із плащаницею на продаж.
Що стосується оригіналу листа: коли він прибуде до Віттенберга, чорнило, зроблене Дюрером, зникне. Вони добре уявляли цю кумедну сцену: кур'єр, прибувши у Віттенберг, каже, що у нього термінове повідомлення для курфюрста. Потім лізе у свою торбу і передає управителю Фрідріха абсолютно порожнього листа — як усередині, так і зовні.
Дісмас узяв чернетку і пішов до Дюрера. За останні два тижні він ходив туди кілька разів, але щоразу Дюрер відмовлявся відчинити. Дісмасу доводилося спілкуватися із ним через зачинені двері, і це його дратувало.
Але ще більш його непокоїло те, що Дюрер працював так довго. Дісмас навіть почав хвилюватися. Кожен день приносив щоразу більше пліток про переговори Альбрехта з Римом щодо його кардинальства. Архієпископство коштувало йому десять тисяч золотих дукатів. Тепер кажуть, що Папа Лев вимагає у три, а то й у чотири рази більше за кардинальський капелюх. Альбрехтові знову доведеться звертатися до Фуггера по черговий кредит. Скільки в нього залишиться на купівлю плащаниці?
Цього разу Дісмаса зустріла біля входу Агнес. Вона була ще суворіша і недоброзичливіша, ніж завжди, і вимагала відповіді. Її чоловік поводився дуже дивно, навіть за його стандартами. Він ледь виходив поїсти. І заборонив їй заходити до майстерні. Вона вимагала розтлумачити їй, що за мерзотність там відбувається. Щось дуже погане. Звісно.
