Читать «Люба Елен із Бріджсвіла» онлайн - страница 24

— Знаєте, як чудово було! — випалила вона відразу ж замість привітання. — Яка у капітана яхта, просто диво!

Однак, побачивши посмутнілі обличчя друзів, Елен здогадалася, що їм не зовсім приємно слухати про принади чужої морської прогулянки.

— Я повідомлю вам щось дуже важливе, — сказала вона пошепки, нахилившись до приятелів. — Але це поки що — таємниця. Дідусь разом з капітаном вирішили відкрити школу юнг у Бриджсвілі, і нас трьох туди запишуть найпершими!

Дружний крик «ура!» сколихнув пристань. Елен з друзями, міцно взявшись за руки, відтанцьовували дикий танок, а всі інші, відразу зрозумівши причину таких бурхливих радощів, тільки посміхалися.

— Ну що ж, любі лицарі моєї любої доньки, — промовила мама Велла, підходячи до Елен та її друзів. — Ходімо по домівках. Всім вже час готуватися до сну.

— У-у-у, — розчаровано прозвучало їй у відповідь, — а ми хотіли ще погуляти.

…Так і підіймалися вони від пристані вгору: три маленькі фігурки, за ними — мама Велла, містер і місіс Мітсвуд, супроводжувані Гледіс, яка пленталася досить неохоче.

— Які кумедні і милі ці хлопчики і наша Елен, — сказала місіс Мітсвуд.

— І що ми робитимемо, коли її увезуть від нас, а?

Місіс Мітсвуд тільки зітхнула.

Глава 10. Тітка Памелла і кузина Джейн

Минуло півроку. Почалася сумна англійська зима з її туманами, вітрами і нечастим снігом, який швидко тане. Сад навколо дому Мітсвудів виглядав сумовито і пустельно. Рідко можна було побачити в ньому мешканців будинку. Лише Гледіс щодня перевіряла свої володіння і навіть влаштувала собі невелике лежбище у пожухлій траві біля альтанки, де про її присутність нагадувала здоровенна обгризена палиця, якою завжди грався з нею тато Симон. Тепер, напевне, ця іграшка нагадувала собаці про господаря, який зник з її життя, адже Гледіс неможливо було пояснити, як, наприклад, Елен, що тато поїхав і працює далеко від дому. Для всіх було очевидно, що Гледіс засумувала. Тепер цілими днями вона лежала на підлозі у вітальні поруч з улюбленим диваном тата Симона і навіть неохоче їла, що дуже тривожило місіс Мітсвуд. Елен пропадала в школі юнг, яку все ж таки організував містер Мітсвудом. Окрилений своїм новим заняттям, він практично не бував вдома. Мама Велла цілими днями працювала у себе в майстерні або ходила на етюди до моря.

Гледіс була покинутою. Їй не вистачало галасу, суперечок, веселих прогулянок, якими завжди було багате життя Мітсвудів, не вистачало уваги і дружби Елен, котра була зайнята у школі юнг і не помічала страждань і самотності собаки. І Гледіс вирішила втекти, щоби знайти свого зниклого хазяїна.

Якось вранці її не побачила на кухні місіс Мітсвуд. Здивовано потиснувши плечима, вона взялася за звичайні ранкові клопоти. Потім на відсутність Гледіс звернув увагу містер Мітсвуд, оскільки він, викурюючи свою сигару перед сніданком, зазвичай спостерігав з тераси, як Гледіс бігала по доріжках саду.