Читать «Люба Елен із Бріджсвіла» онлайн - страница 22

— А що, на картинках були намальовані собаки? — з цікавістю запитав капітан Бодібрук.

— Ні, чому собаки? — здивувалася Елен. — Це були розмиті пейзажі.

— Ну й уява у тебе, дорогенька, — сказав, сміючись, містер Мітсвуд. — За неї, так і бути, ми пробачаємо тобі з’їдений кавун.

— Тим паче, — додав капітан, — що ми попросимо кока розрізати ще один, такий же.

…Після ситного ланчу всі висипали на палубу, щоби помилуватися красотами узбережжя: на крутий берег з одного боку палуби і на синє море у білих баранцях води — з іншого. Красуня-яхта швидко неслася вперед, а хвилі кидали тисячі лискучих бризок у щасливі обличчя наших мандрівників. Елен була у захваті.

Декілька годин по тому яхта підійшла до невеликої пристані. Замість пустинного берега виднілися якісь будови і труби заводів. У воді плавали недопалки, жирні масляні плями і обривки паперів.

Тато Симон і мсьє Жіль стояли напоготові зі своїми сумками, чекаючи, коли матроси спустять на воду шлюпку. Елен і Велла не приховували свого засмучення у зв’язку з від’їздом Симона. Елен навіть намагалася поплакати, однак плакати не хотілося. Просто було сумно.

— Ну, до побачення, мої любі дівчата, — ніжно говорив тато Симон, обнімаючи і цілуючи Елен і Веллу. — Не сумуйте і частіше пишіть.

Попрощавшись з містером і місіс Мітсвуд, Симон поторсав за довге вухо Гледіс, яка злегка повискувала, ще раз махнув усім рукою та спустився по хиткій драбині в шлюпку, де його підхопив боцман. Матроси почали енергійно гребти веслами, і за декілька хвилин тато Симон і мсьє Жіль вже бадьоро крокували по пірсу у бік пакгаузу.

— До побачення! До побачення! — кричала за всіх Елен і так махала своїм солом’яним капелюшком, що заледве не звалилася за борт, однак її вчасно підхопив помічник капітана містер Бірроу.

— Міс, — повчально сказав він, підводячи Елен до мами Велли. — Якщо ви впадете за борт, то ризикуєте забруднити ваш гарненький костюмчик. Не кажучи вже про інші неприємності. Отож краще відправляйтеся в кают-компанію, а я попрошу кока Сміта принести що-небудь смачненьке, наприклад, тістечка.

Незважаючи на те, що тістечка були майже відразу доставлені на полірований стіл, веселіше в кают-компанії не стало. Після того, як яхта відійшла від берега, капітан Бодібрук віддав накази матросам і засів за шахову партію з містером Мітсвудом. Місіс Мітсвуд сиділа поруч із гравцями і в’язала гачком свої улюблені мереживні серветки. Мама Велла влаштувалася на великому шкіряному дивані і задумливо гладила кішку Люсі, яка пригрілася у неї на колінах і голосно нявчала. Гледіс лежала на підлозі поруч з диваном і не зводила з Велли ревнивих очей.

— Ну-ну, Гледіс, — заспокійливо сказала мама Велла і погладила собаку. — Не треба так хвилюватися, адже я тебе дуже люблю. Піді краще до Елен, вона дасть тобі одне тістечко.

І помахом руки вона вказала Гледіс, на кого їй варто переключити свою увагу. Елен своїм бенкетом давно вже приваблювала Гледіс, яка полюбляла солодощі не менше від своєї молодшої хазяйки. Однак те, що кішка знаходилася на руках Велли, не давало собаці спокою і можливості відійти. Після заспокійливих слів хазяйки і її багатозначного жесту у бік Елен, Гледіс негайно залишила пост біля дивану і перебралася до столу, де на лискучому великому блюді лежали солодощі: наповнені кремом еклери, кекси з варенням, обсипані горіхами і цукровою пудрою бісквіти… Поруч виділяв божественний аромат нікельований кавник з вітіюватою ручкою і носиком, а розписний порцеляновий чайник китайської роботи пускав пару.