Читать «Люба Елен із Бріджсвіла» онлайн - страница 14
Ольга Рєпіна
— Скажіть нам по секрету, мсьє Жіль, як ви спритно все влаштували з капітаном? — спитала Велла, коли на кухні загриміли каструльки і стало зрозуміло, що місіс Мітсвуд їх не почує.
— Ніякого секрету, а чиста випадковість і талан, — посміхаючись, відповів мсьє Жіль. — Я сьогодні піднявся дуже рано. Справи циркові, знаєте, вимагали мого втручання. На пошті в такий ранній час нікого не було, і телеграфіст, користуючись вільною хвилиною, відправляв чиюсь телеграму, вголос промовляючи текст, щоби не помилитися.
— Він у нас недавно працює, — повідомив містер Мітсвуд. — Щойно школу закінчив.
— От-от, — продовжував мсьє Жіль. — Я так і подумав. Та коли почув увесь текст, мені стало ніяково. Телеграму я відмінити не зміг, однак містера Бодібрука знайшов швидко. Коли я окреслив йому ситуацію, він як справжній джентльмен кинувся вас виручати і запропонував терміново відправитися до вашого дому.
— Лише одне можу вам сказати, — чуттєво промовив містер Мітсвуд, по черзі тиснучи руки мсьє Жілю і капітану Бодібруку, — ви приспіли вчасно!
Глава 7. Божа корівка
За півгодини вся компанія пила чай і віддавали належне кулінарному мистецтву місіс Мітсвуд. Основною темою розмови була, звичайно ж, яхта капітана Бодібрука. Всі були згодні з тим, що мати у власності таку яхту просто чудово.
— Так, це зручно, — вставила своє слово Елен, про яку злегка забули. — Хочеш — пливи туди, хочеш — сюди!..
— Дуже слушне зауваження, крихітко, — сказав капітан Бодібрук, який не мав ані дітей, ані внуків і якому дуже подобалася Елен. — Тому я запрошую всю сім’ю прокататися на яхті уздовж узбережжя: хочеш — туди, а хочеш — сюди.
І він, посміхаючись і злегка передражнюючи Елен, повів руками в уявлюваних ним напрямках.
— Ух ти… Точно?
— А знаєте, у зв’язку з пропозицією капітана у мене виникла одна ідея, — раптом почав мсьє Жіль. — Якщо вам все одно, куди пливти, то доправте нас із містером Порксайдом в Портсмут. Адже цирк не може довго працювати без свого директора, і нам час повертатися. Тому я прошу капітана Бодібрука доставити нас до місця на своїй шикарній яхті, а заодно вивезти на морську прогулянку всіх бажаючих.
Пропозиція мсьє Жіля викликала бурю захоплення. Дами побігли переодягатися і чепуритися. Містер Порксайд поквапився до своєї кімнати збирати речі, містер Мітсвуд і капітан Бодібрук захопилися розмовами на морські теми, а Елен і мсьє Жіль вийшли на веранду, обвиту дрібними бутонами троянд. Елен стрибала по сходинках, що вели в сад, і наспівувала складену щойно пісеньку:
Мсьє Жіль сміявся і говорив, що він також у дитинстві полюбляв наспівувати пісеньки, які сам складав, — без рими і практично без мелодії. Елен не погодилася з такою оцінкою її співу, і вони не на жарт засперечалися.
У цей час відкрилася хвіртка, і до саду увійшли друзі Елен — Алекс і Семмі. Вони нерішуче просувалися до мсьє Жіля і Елен. Семмі підштовхував друга, а той ховав за спиною якийсь предмет. Нарешті вони наблизилися і стали переступати з ноги на ногу.
