Читать «Ловець орлів» онлайн - страница 10

Поки жінка розводила вогонь, я роззирався навсібіч. Ми були в середній із трьох кімнат, що містилися на другому поверсі. Кімната, що виходила вікнами на схід, мабуть, правила за комору — в ній зберігалися запаси м’яса. Двері до другої кімнати були не запнуті, і я побачив, що там на стінах висить розкішний одяг, щити, головні убори, шкури лисиць та іншої звірини.

Розвівши вогонь, жінка взяла жбан і пішла по воду. Обабіч грубки стояло багато жбанів, великих і маленьких, а ще різних макітрочок, горняток, випалених і розмальованих руками маленької жінки, котра, як я згодом довідався, була найкращим гончарем у селищі. Деякі малюнки на жбаночках та горнятках здалися мені знайомими. Де я міг їх бачити? І раптом я пригадав: у каньйоні Челлі, де була наша стоянка, ще збереглися старенькі напіврозвалені хатинки давніх землеробів, предків нинішніх тева. Жінки нашого клану користувалися старими жбанами й горнятками, знайденими в цих хатинках.

Я досі ще розглядів малюнки, коли повернулася жінка, а слідом за нею ввійшов господар, несучи повну ковдру кукурудзяних качанів нового врожаю. Поклавши їх біля грубки, він звелів мені зняти з нього сагайдак, лук і сісти на постіль, де спав мій брат. Незабаром жінка приготувала кукурудзяної каші і, розбудивши мого брата, подала йому їсти. Брат замотав головою, почав плакати. Жінка взяла його на руки, поцілувала і щось лагідно зашепотіла на вухо. Брат нарешті послухався її. Нова страва припала йому до смаку, він з’їв усе дочиста. Жінка тим часом ніжно гладила його, а чоловік дивився на них й усміхався. Коли брат повечеряв, жінка роздягла його, знову вклала на постіль і вкрила ковдрою. Я дивом дивувався: звідки такі палкі почуття до дитини з ворожого племені?

Вранці, щойно зійшло сонце, господар розбудив мене, і я пішов із ним до річки, де ми скупалися. Коли ми повернулися в пуебло, брат ще спав. Ми поснідали кукурудзяними коржами і сушеним м’ясом. Потім господар пояснив мені, що я піду з ним на кукурудзяне поле.

Його поле простяглося на схід від пуебло, і, крім кукурудзи, тут росли гарбузи, боби, дині і пшениця. Він порізав диню і простяг мені кілька скибок. Я зроду не куштував нічого смачнішого. Спостерігаючи, як я уминаю диню, він жестами пояснив мені, що я можу їсти дині скільки заманеться. Потім ми почали обламувати кукурудзу і складати качани в купки. Під обід ми повернулися в пуебло, принісши в ковдрах стільки качанів, скільки могли піднести. Я зрадів, побачивши брата. Він сидів на постелі. Дружина господаря вмила, одягла його, розчесала йому волосся і нарум’янила щоки. У нього був здоровий і бадьорий вигляд, давненько я не бачив таким свого брата. Він з охотою посьорбав юшки, якої нам зварила маленька жінка.