Читать «Куди приводять мрії» онлайн - страница 134

Якщо коротко, не існує стандартного післяжиттєвого шляху. Я виклав тобі власний досвід. Твій буде інакшим. Ти можеш бути впевнений лише в одному.

Це станеться.

Я вважаю життєво важливим ширше пояснити свою точку зору.

Ніщо не відбувається так просто, як я це описав.

Насправді умови потойбічного життя не можуть бути викладені в термінах часу, місця й форми. Я описав людей, місця та події, але це згідно з моєю здатністю – чи браку її – бачити речі такими, які вони є.

Фактично весь мій досвід міг бути точнісінько тим, чим я і вважав його одразу ж після смерті.

Сном.

Коли ти спиш, світ твого сну для тебе так само реальний, як саме життя, хіба не так?

Так само може бути і тут.

Це лише доводить природність того, що місце, називане Саммерлендом, справді виявиться таким. Оскільки феноменом цього рівня є переважно уявні картини, що приносять у своїй свідомості новоприбулі з землі, чим іще може бути Саммерленд, як не ідеалізованою версією землі?

На самому початку Альберт казав мені, що рай є станом душі.

Так і є.

Але подумай, хіба земля не є так само станом душі? Матерія – не більше, ніж енергія, що людському інтелекту видається статичною. Життя – стан свідомості, що сприймає цю енергію як матерію. Смерть – стан свідомості, що більше не сприймає її такою.

Життя на землі – лише панорама яскравих картин, що здаються тобі справжніми.

Чому життя після смерті має здаватися менш справжнім?

Але не дозволяй мені тебе заплутати.

Воно здасться тобі досить реальним.

І будь ласка, брате мій, не бійся цього.

Смерть – не вінець всіх наших жахів.

Смерть – наш друг.

Думай про це так. Хіба ти боїшся заснути вночі? Звичайно ж ні. Адже ти знаєш, що прокинешся знову.

Думай про смерть тим самим чином: як про сон, від якого ти неодмінно прокинешся.

Справжнє життя – це процес становлення. Смерть – етап цього процесу. За життям не йде не-життя.

Існує лише єдина послідовність буття.

Ми – частина плану. Ніколи не сумнівайтеся в цьому. Плану, згідно з яким кожен з нас має піднестися на найвищий рівень, і це те, на що ми всі здатні. Цей шлях буває іноді темним, але він беззаперечно веде до світла.

Але ніколи не забувай, що ми сплачуємо за кожен наш вчинок, думку і почуття.

Це можна висловити одним рядком з Біблії.

Що тільки людина посіє, те саме й пожне.

Люди не караються за свої діяння, вони караються ними.

Якби тільки кожен вірив у це.

Якби кожен чоловік і жінка в світі знали – без тіні сумніву, – що вони мають зіткнутися з наслідками своїх життів.

Світ міг би змінитися за один вечір.

Боже, благослови тебе.

Я повертаюся до мого кохання.

Епілог

Я щойно повернувся з Філадельфії.

Може, це було дурістю з мого боку. Цілком можливо, що жінка, яка принесла мені рукопис, знала про існування доктора Бренінгвелла та його дружини. Цього не можна з’ясувати напевне. І знов-таки, я можу лише гадати. Якби все було так, навіщо вона доклала таких зусиль, щоб обдурити мене?