Читать «Крокодил не хотів літати» онлайн - страница 25
Александр Константинович Тесленко
— Пробачте, мені вкрай неприємно, що мої слова сприймаються вами ось так… Дуже прошу вислухати мене до кінця, не тому, що хочу вас переконати погодитись на нашу пропозицію, а лише тому, щоб ви знали все, що нині знаю я… Я розмовляв також із Мартою. Вона не виявила ніякого бажання залишати містечко… Ви мене розумієте?
— Тим краще. Гадаю, пора попрощатися з усіма.
— Чому ви за ці дні ще не зайшли до Марти? До сина… Як мені розуміти вас? Ваші слова про бажання жити із сім’єю? Як мені відповідати на ваше запитання — чи може Марта із сином полетіти з вами? Чому ви, прилетівши, ще не зайшли до них?
— А самі не розумієте? Мені не треба краденого щастя! І дарованого не треба. Щасливий місяць в сімейному колі пілота Антуана Божка! З милості шановного Рамара… Я не можу пересилити себе, я не можу бути іграшкою в будь-чиїх руках!
— Як на вашу думку, чому подібні до ваших проблеми не виникають в переважної більшості інших пілотів?
— Шановний майоре Фредерік, вам залишилося згадати про сексуальне сум’яття, і я навіки перестану вас поважати. Я не терплю, коли з мене роблять дурня…
— Даруйте, але я чомусь переконаний, що ми знайдемо спільну мову.
— До побачення, майоре Фредерік. Власне, прощайте.
— Ні. Ще кілька слів… Я хочу вам сказати, що ви можете не тільки взяти з собою Марту і сина, а взагалі не думати про виконання програми. Ви можете летіти і жити там, як вам заманеться…
— Ви хочете сказати: якщо “Зета-люкс” спинила свій вибір на оцьому Божкові, то головне, щоб він опинився на тій планеті, а вже там він просто не зможе поводитись інакше, ніж його запрограмувала природа… Заманливо!
— Хотів би зараз обмовитися про дещо…
— Цікаво послухати перед тим, як витурити вас за двері.
— По-перше: серйозно подумайте про сина і дружину. Долю треба брати в свої руки. Навіть якщо Марта і відмовиться, я можу обіцяти вам підтримку на рівні… навіть авантюрних варіантів. По-друге: проситиму не чинити ніяких агресивних дій по відношенню до кораблів, які, безумовно, прилітатимуть із Землі. Ви прекрасно розумієте, що вони будуть озброєні. По-третє: не говорити нікому про нашу з вами розмову і моє бажання посприяти вам… Якщо ви вирішите летіти… Відповідальність за все я беру на себе. За наслідки можете не хвилюватись. Повторюю: щодо виконання програми ніхто нічого від вас не буде вимагати — живіть так, як вам видасться розумнішим…
Антуан довго мовчав, нарешті тихо промовив:
— Ви дуже люб’язні, майоре Фредерік. До побачення.
Мелвін зауважив, що Антуан не сказав “прощайте”.
14
28 травня 1934 року.
Скотту Фіцджеральдові, Кі-Уест.
“…
