Читать «Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)» онлайн - страница 20

Тепер оглянемо сі польські жорстокости в хроно-льоґічнім порядку.

*

В часі від початку польського наїзду до повної окупації Східної Галичини убійства, полеві суди, знущання, арештування, словом, усі ті жорстокости, якими залили Східну Галичину польські окупаційні власти, відзначаються передовсім своїми розмірами. Се було плянове м а с о в е винищування українського елементу, яке не минуло найменшого села.

Очевидно, про вину не було ніякого питання. Всі були винні, бо всі були Українці, всі хотіли незалеж-ности і самостійности своєї 8ЄМЛІ, всі боролися проти польського наїзду: одні 8 оружям в руках в українській армії, другі, стоячи однодушно при українськім правительстві. І всіх польські окупаційні власти люто карали як „бунтівників проти Польщі“.

Навіть немічних старців карали ва їх дітий і внуків, жінок — за їх чоловіків, дітий — за батьків.

Ось одна ілюстрація:

Підчас відвороту української ґрупи на Фронті Хирів

— Перемишль—Львів в марті 1919 наступаючі польські війська напали на дім українського священника в селі Ступнипі, повіт Самбір, о. Гната Вислоцького, 71-літного старця, грабували все біля й одіж, забрали

2 корови й пару коний, а в кінці самого священника виволікли з дому під церков, роз^ягли до нага, дали йому до 100 нагайок і хотіли застрілити, від чого вратувала його тільки інтервенція польського священника з сусідної Ступниці польської.

0. Вислоцький стояв осторонь від усякої політичної діяльности і підчас цілої світової війни ані австрійські ані російські власти його не займали.

Причиною сеї звірської екзекуції, яку перевели на нім польські жовніри, було — як се заявив польський офіцер — те, що два його сини були в українській армії.

Такі акти пімсти ва одних членах родини за других відбувалися в цілім краю. Скільки їх було, — счи-слити годі!

Сей період польських жорстокостий тягнеться від падолиста 1918 р. аж до кінця літа 1919 p., отже майже цілий рік. Найяркійші Факти з того часу подані в І. ча-стиьі „Крівавої Книги“. Очевидно там описана тільки якась часть тих нелюдських орґій, серед яких Польща святкувала тріюііФ побіди над українським народом.

В розпорядимости правительства Західно-Української Народньої Републики знаходиться стільки матері-ялів, що можна би з них скласти томи. А скільки Фактів не дійшло до його відомости!

* *

*

Наситивши свою жадобу пімсти масовими екзекуціями, масовими арештувавнями, м а с о в и м и інтернуваннями, польські власти зовсім не заспокоїлися. Навпаки! Як голодний наситивши свій перший голод простою стравою, шукав що раз добірнійших страв, так польські власти почали що-раз більш рафінованими способами насичуватися далі муками українського народу.

Сі рафіновані способи полягали ось в чім: По перше з поміж маси, яка гинула в польських тюрмах і таборах інтернованих, вишукувано визначніші одиниці, щоб над ними устроювати комедію суду. По друге в цілім краю вишукувано визначнійші одиниці, які ще були на воді, арештовано їх, транспортовано з міста до міста, віддаючи їх усюди на посміховище і знущання товпи.