Читать «Коріння Бразилії» онлайн - страница 49

Потужне законодавство заздалегідь запобігає проявам будь-якої фантазії або капризів нащадків іспанських конкістадорів під час будівництва міст. Положення Законів про Індії, які повинні були регулювати заснування міст у Америці, свідчать про той самий дріб’язковий бюрократичний дух, яким керувалися тогочасні казуїсти, котрі переймалися переліком, визначенням і оцінкою ускладнених випадків, прискіпливо напучували й роздавали вказівки отцям-засновникам. У пошуках місця, яке підлягало заселенню, передусім необхідно було ретельно перевірити й знайти найздоровіші регіони за такими параметрами, як кількість похилих і молодих людей гарної комплекції, доброї вдачі, зі здоровим кольором шкіри, не хворобливих; велика кількість здорових тварин стандартної величини, корисних фруктів і харчів; відсутність отруйних і шкідливих речей; розташування під добрим і щасливим сузір’ям, прозорим і сприятливим небом, з чистим і лагідним повітрям.

Якщо зведення міста планувалося на морському узбережжі, необхідно було враховувати його захищеність, глибину та здатність до оборони порту та за можливості розташувати майбутнє місто так, аби море не виявилось ані на півдні, ані на сході. Для населених пунктів, розташованих у середині країни, не рекомендувалися занадто високі місця, піддані вітрам і легко доступні, так само як і занадто низькі, які зазвичай мають нездоровий клімат. Утім, рекомендувалися території, розташовані на середній висоті, закриті від вітрів із півночі та півдня. Якщо населений пункт планували звести у горах, то його необхідно було розташувати на західній або східній частині схилу. Ну а якщо вибір припадав на берег річки, то рекомендувалося розташувати місто таким чином, аби на світанку сонце спочатку освітлювало місто, а потім уже води річки.

Будівництво міста мало починатися з так званої центральної площі. Якщо було обрано берег моря, ця площа зазвичай розташовувалася у портовій гавані. Якщо місто зводилося в середині країни, то площу будували у його центрі. Площа мала форму чотирикутника, довжина якого дорівнювала принаймні двом третинам ширини, аби у святкові дні на ній можна було влаштовувати кінські перегони. Розмір її повинен бути пропорційним кількості мешканців, і, враховуючи той факт, що місто могло збільшуватися, площа ніколи не могла бути меншою за двісті футів завширшки та триста — завдовжки, але й не більшою за вісімсот футів у довжину та 532 — у ширину. Середня добра пропорція становила шістсот на чотириста футів. Площа була ядром для прокладання вулиць: чотири головні вулиці виходили з центру кожної зі сторін її чотирикутника. З кожного кута виходили ще по дві вулиці, при цьому чотири кути відповідали чотирьом частинам світу. У холодних місцях вулиці мали бути широкими, а в теплих — вузькими. Крім того, там де було багато коней, вулиці бажано було робити широкими.