Читать «Коли час лише починався» онлайн - страница 25

крейсера і забезпечте їм належну турботу. Потім він повернувся до Карпентера.

- Уряд Великого Марса висловлює вам вдячність за надану послугу - порятунок двох

його майбутніх безцінних громадян. Я дякую вам від його імені. А зараз, містере Карпентер,

прощавайте. Гаутор відвернувся. Марсі і Скіп кинулися до нього.

- Ви не можете його тут залишити! - закричала Марсі.- Він загине! Гаутор дав знак

двом марсіанам, до яких тільки що звертався. Вони стрибнули вперед, схопили дітей і

понесли їх до корабля-хмарочоса. - Почекайте, - втрутився Карпентер, трохи спантеличений

новим поворотом подій, але ще не втративший надії.-Я не благаю про порятунок мого життя,

але якщо ви приймете мене в своє суспільство, я можу принести вам деяку користь. Я можу,

наприклад, навчити вас подорожувати в часі. Можу...

- Містере Карпентер, якби ми хотіли подорожувати в часі, ми вже б і самі цьому

навчилися. Подорож в часі - заняття для дурнів. Минуле вже трапилося, і змінити його не

можна. Так чи варто намагатися? Що ж до майбутнього - потрібно бути ідіотом, щоб

прагнути дізнатися, що буде завтра.

- Ну гаразд, - сказав Карпентер, - тоді я не винаходитиму подорож в часі, триматиму

язика за зубами, житиму тихо-спокійно і стану зразковим громадянином. - Не станете,

17

містере Карпентер, і ви самі це чудово розумієте. Для цього вас потрібно

десентименталізувати. А по виразу вашого обличчя я можу сказати, що ви ніколи

добровільно на це не погодитеся. Ви швидше залишитеся тут, у вашому доісторичному

минулому, і тут загинете. - Раз вже на те пішло, мабуть, я так і зроблю, - відповів Карпентер.-

Навіть тиранозавр порівняно з вами - просто філантроп, а вже решта всіх динозаврів, і

ящуротазові, і птахотазові, не в приклад людяніше. Але, мені здається, є одна проста річ, яку

ви могли б для мене зробити без особливого збитку для свого десентименталізованого

душевного спокою. Ви могли б дати мені якусь зброю замість тої, що знищив Холмер.

Гаутор похитав головою. - Якраз цього я і не можу зробити, містере Карпентер, тому

що зброя легко може бути виявлена разом з вашими рештками, і відповідно я буду

відповідальним за анахронізм. Один такий анахронізм вже частково на моїй совісті - труп

Холмера, який ми не можемо витягти. Я не хочу ризикувати і брати на себе нову

відповідальність. Як ви думаєте, чому я знищив корабель викрадачів?

- Містере Карпентер!- крикнув Скіп з трапа, по якому його з сестрою тягли двоє

марсіан. - Можливо, Сем не зовсім перегорів? Можливо, у нього ще вистачить сил хоча б

надіслати назад банку зайчатини? - Боюся, що ні, Скіпе, - крикнув у відповідь Карпентер.-

Але нічого страшного, хлоп'ята. Не турбуйтеся за мене - я переб'юся. Тварини завжди мене

любили, адже ящури - теж тварини. Можливо, і вони мене полюблять?

- Прощавайте, містере Карпентер, - прокричала Марсі, - мені жахливо шкода, що все