Читать «Коли час лише починався» онлайн - страница 27

якоїсь іншої істоти, разів в десять меншої. Над ними, в добрих семи метрах від землі, на шиї

завтовшки зі стовбур дерева, підносилася гігантська голова: під ними потворний торс,

розширюючись донизу, переходив в задні ноги. Могутній хвіст волочився позаду, і тріск

кущів, що ламаються під його вагою, супроводжував громові удари, які лунали кожен раз,

коли на землю ступала величезна лапа з пташиним кігтем на кінці. Карпентер мав би

заціпеніти від жаху - він ніяк не міг зрозуміти, чому йому не страшно.

У декількох метрах від трицератанка тиранозавр зупинився, і його роззявлена паща

відкрилася ще ширше. Півметрові зуби, що стирчали зі щелеп, могли зім’яти лобовий ковпак

Сема наче паперовий, і, видно, саме це чудовисько і збиралося ось-ось зробити. Карпентер

приготувався поспішно тікати до каюти, але в найстрашніший момент тиранозавру наче не

сподобався вибраний ним напрям атаки, і він почав наближатися до ящурохода спереду,

надаючи Карпентеру довгоочікувану можливість. Його пальці лягли на першу з трьох

спускових кнопок, але не натиснули її.

"Чому ж все-таки мені зовсім не страшно?" - промайнуло в його голові.

Він поглянув крізь ковпак на жахливу голову. Величезні щелепи продовжували

розкриватися все ширше. Ось вже вся верхня частина черепа піднялася вертикально.

Карпентер не повірив своїм очам - над нижнім рядом зубів з’явилася ще одна голова, цього

разу зовсім не жахлива, і подивилася на нього ясними блакитними очима.

- Міс Сендз! - видихнув він і трохи не повалився з водійського сидіння.

Опам'ятавшись, він відкинув ковпак, вийшов на тупоносу морду Сема і з любов’ю

поплескав тиранозавра по череву. - Едіт!- сказав він ласкаво.- Едіт, красунечка, це ти!

- Ви цілі, містере Карпентер? - крикнула зверху міс Сендз. - Цілком, - відповів

Карпентер.- Ну і радий же я вас бачити, міс Сендз! Поряд з її голівкою з’явилася ще одна -

знайома каштанова голова Пітера Детрайтеса. - А мене ви теж раді бачити, містере

Карпентер?

- Ще б, Піте, приятелю! Міс Сендз висунула з нижньої губи Едіт трап, і обидва

спустилися вниз. Пітер Детрайтес тягнув за собою буксирний трос, який тут же почав

прилаштовувати до морди Сема і до хвоста Едіт. Карпентер допомагав йому. - А звідки ви

дізналися, що мені довелося нелегко? - запитав він.- Адже я нічого не надсилав.

- Серце підказало, - відповів Пітер Детрайтес і обернувся до міс Сендз.- Ну, у нас все,

Сенді. - Що ж, тоді поїхали, - відгукнулася міс Сендз. Вона поглянула на Карпентера і

швидко опустила очі.- Якщо, звичайно, ви вже покінчили зі своїм завданням, містере

Карпентер. Тепер, коли перше радісне збудження пройшло, він відчув, що знову, як і раніше,

зовсім втрачає себе в її присутності.

- Закінчив, міс Сендз, - сказав він, звертаючись до лівої кишені її куртки.- І ви не

повірите, як все обернулося! - Ну, не знаю. Буває, найнеймовірніші речі на перевірку